ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/7236/16
адміністративне провадження № К/9901/24660/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів - Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/7236/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Івановського Віктора Віталійовича, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Стеценко О.О., суддів: Вовченко О.А., Стефанова С.О.,
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач-2, ГТУЮ в Одеській області), в якому просила:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5186/к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2 поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області;
1.3 стягнути з ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом Міністерства юстиції України від 02 вересня 2015 року № 2759/к її було призначено на посаду першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області, як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір, з випробувальним терміном шість місяців. Як указала позивач, після закінчення випробувального терміну її звільнено не було, отже, на думку позивача, вона вважається такою, що пройшла випробування.
2.1. Позивач зазначила, що 23 квітня 2016 року керівництво ГТУЮ в Одеській області, в тому числі і позивача було запрошено до Міністерства юстиції України, як виявилось по прибутті, для написання заяв про звільнення за власним бажанням, де позивачем, під тиском керівника Департаменту персоналу Міністерства юстиції України Сови Н.П., було написано заяву про звільнення за власним бажанням, яка не відповідала дійсному волевиявленню. У заяві не було вказано дати її складання та дати, з якої позивач має бажання звільнитися з державної служби. Позивач зазначила, що після написання вказаної заяви вона продовжувала працювати на посаді першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області що, на її думку, підтверджує відсутність наміру звільнятися із займаної посади.
2.2. 15 листопада 2016 року Міністерством юстиції України було повідомлено позивача про проведення наради в режимі відеоконференції та у визначений час у приміщенні ГТУЮ в Одеській області, обладнаному відповідною апаратурою, знаходились, зокрема, позивач та начальник ГТУЮ в Одеській області, коли до зазначеного приміщення прибула керівник Департаменту персоналу Міністерства юстиції України Сова Н.П., якою було оголошено наказ про звільнення позивача за власним бажанням з посади першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області та наказ про звільнення за власним бажанням ГТУЮ в Одеській області, що підтверджується відповідним відеозаписом.
2.3. Позивачем зазначено, що інших заяв на звільнення, крім заяви написаної під тиском 23 квітня 2016 року, нею не складалось, у вказаній заяві нею не висловлювалось та не підтверджувалось бажання звільнятися з посади саме 15 листопада 2016 року, у зв`язку з чим, на думку позивача, правова підстава звільнення з державної служби за власним бажанням не відповідає її дійсній волі та внутрішньому переконанню, а суб`єкт призначення не має права самостійно визначати дату звільнення за власним бажанням, встановлювати інший строк звільнення без взаємної домовленості із позивачем.
2.4. У зв`язку із зазначеним, на думку позивача, від 14 листопада 2016 року наказ № 5184/к про її звільнення суперечить Закону України "Про державну службу", порушує принципи державної служби, гарантії, передбачені статтею 43 Конституції України та права позивача.
3. Представник Міністерства юстиції України та ГТУЮ в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що наказом Міністерства юстиції України від 02 вересня 2015 року № 2759/к позивача було призначено на посаду першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області, як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір, з випробувальним терміном шість місяців.
3.1. До Міністерства юстиції надійшла заява позивача про звільнення за власним бажанням, відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" та наказом Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5876/к позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області за власним бажанням.
3.2. Представник відповідачів указав, що у заяві позивача про звільнення за власним бажанням міститься посилання на частину другу статті 86 Закону України "Про державну службу", що, як вважає представник відповідачів, свідчить про бажання позивача звільнитися з займаної посади за власним бажанням в день досягнення взаємної домовленості із суб`єктом призначення про звільнення.
3.3. Заява була прийнята Міністерством юстиції України, про що свідчить резолюція суб`єкта призначення на заяві позивача, у зв`язку з чим, на думку представника відповідачів, сторони дійшли згоди щодо строків припинення трудового договору.
3.4 Представник відповідачів зазначав, що оскільки угодою сторін є добровільне, компромісне та взаємне рішення (домовленість) сторін з того чи іншого спільного питання, тиск або примушування до укладення угоди у трудових відносинах виключається, позивачем заява про звільнення була написана власноручно, при цьому доказів, які б свідчили про незаконне примушування позивача до написання вказаної заяви, зокрема, здійснення тиску посадовими особами відповідачів, суду не надано, твердження позивача про тиск на нього з боку керівника Департаменту персоналу Міністерства юстиції України не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
3.5. Також представник відповідачів зазначив, що позивач повністю усвідомлював правові наслідки написання заяви про звільнення за власним бажанням, а тому у разі незгоди з її умовами мала вільно відмовитися від її написання. Представник відповідачів вказав на те, що позивачем не вчинялись спроби скасувати подану раніше заяву про звільнення, що свідчить про те, що намір позивача відповідав дійсності, а саме - достроковому припиненню державної служби за власним бажанням.
4. Ухвалою суду від 13 червня 2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Івановського Віктора Віталійовича, якого наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 2108/к призначено з 08 червня 2017 року на посаду першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом Міністерства юстиції України від 02 вересня 2015 року № 2769/к, який оголошено наказом ГТУЮ в Одеській області від 02 вересня 2015 року № 1610-к, позивача призначено на посаду першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області з 02 вересня 2015 року.
6. Наказом Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5186/к позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області 15 листопада 2016 року за власним бажанням з достроковим припиненням державної служби - частина друга статті 86 Закону України "Про державну службу". Підстава: заява ОСОБА_1, частина друга статті 86 Закону України "Про державну службу".
7. З вказаним наказом позивач ознайомлений 15 листопада 2016 року, що підтверджується її підписом на зазначеному наказі.
8. Наказ Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5186/к "Про звільнення ОСОБА_1 " оголошено наказом ГТУЮ в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 2164-к, з яким позивач також ознайомлений 15 листопада 2016 року.
9. Відповідно до довідки Одеського національного медичного університету від 07 червня 2017 року позивачем за новим місцем роботи отримано заробітну плату у розмірі 41757 грн 62 коп.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
10.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року №5186/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
10.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГТУЮ в Одеській області з 16 листопада 2016 року.
10.3. Стягнуто з ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2016 року по 29 червня 2017 року у розмірі 34 832 грн 65 коп.
11. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Міністерством юстиції України не надано жодних доказів наявності волевиявлення позивача про звільнення із займаної посади на момент видання оскаржуваного наказу, у зв`язку з чим були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
11.1. Також судом першої інстанції було враховано розмір заробітної плати, отриманої позивачем за новим місцем роботи, а тому з ГТУЮ в Одеській області стягнуто на користь позивача середній заробіток у сумі 34 838 грн 65 коп.
ІV Касаційне оскарження
12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій Міністерством юстиції України та ГТУЮ в Одеській області подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 02 жовтня 2017 року.
13. У касаційній скарзі представник відповідачів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, представник відповідачів зазначає, що судами невірно застосовано приписи частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу". Бажання позивача про звільнення виражене ним шляхом написання відповідної заяви, взаємна домовленість підтверджена підписами на заяві, датою і резолюцією Державного секретаря Міністерства юстиції України.
13.1. Також позивач не відкликав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу". Резолюція в.о. Державного секретаря Міністерства, як суб`єкта звільнення, свідчить про досягнення взаємної домовленості щодо звільнення позивача в день досягнення взаємної домовленості.
13.2. Відсутність у заяві про звільнення позивача конкретної визначеної дати такого звільнення не свідчить про відсутність у позивача добровільного наміру звільнитися та порушення порядку звільнення, оскільки в самій заяві позивач зазначив про термін, з якого його слід вважати звільненим, а саме "в день досягнення взаємної домовленості". Між сторонами не було взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача. Посилається на те, що Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2015 року №1405/5, реєстрація заяв про звільнення в Міністерстві юстиції України не передбачена. Так само законодавством у сфері трудових відносин не встановлена вимога щодо реєстрації заяв про звільнення.
13.3. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги той факт, що заява про звільнення була передана позивачем особисто, тому не підлягала реєстрації як вхідна кореспонденція.
13.4. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
14. 23 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Швець В.В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/7236/16.