ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2020 року
Київ
справа №821/851/17
адміністративне провадження №К/9901/21542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (суддя Войтович І.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (колегія суддів: Бойко А.В., Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2017 року Приватне акціонерне товариство "імені Покришева" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року, якою, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, на підприємство накладено штраф в розмірі 288 000 грн. за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 року. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "імені Покришева" судовий збір в сумі 4320 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року змінено, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "імені Покришева" (ідентифікаційний код 00413535, місцезнаходження юридичної особи: 75656, Херсонська область, Голопристанський район, село Таврійське, вулиця Лісова, будинок 15) судовий збір в сумі 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн.".
В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано що виконавцем за договором охорони, відповідно до ст.978 Цивільного кодексу України, є спеціальний суб`єкт, який повинен бути суб`єктом підприємницької діяльності та мати відповідну ліцензію. Вказує, що люди, з якими укладені договори надання послуг охорони є працівниками підприємства, які працювали до моменту укладення вказаних договір. Вказує на наявність ознак трудових відносин в укладених цивільно-правових договорах.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідно до наказу від 05.04.2017 №305, направлення на проведення перевірки від 05.04.2017 №469, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України від 29.03.2017, у період з 07.04.2017 по 14.04.2017 головним державним інспектором Загороднюк А.В. було проведено позапланову перевірку приватного акціонерного товариства "імені Покришева", за результатами якої складено акт №21-12-299/004 від 14.04.2017.
Актом перевірки зафіксовано порушення товариством частини 3 статті 24 КЗпП України, що виразилось в укладені позивачем договорів про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 №10-ф, №11-ф, №12-ф, які мають ознаки трудових відносин із трьома найманими працівниками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За результатами розгляду матеріалів перевірки постановою №21-12-299/004-116с від 03.05.2017, на підставі абз. ч.2 ст.265 КЗпП України, на позивача накладено штраф в сумі 288000 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП, а саме: за фактичний допуск трьох працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" про визнання протиправною та скасування постанови №21-12-299/004-116с від 03.05.2017 дійшов висновку, що за своїм змістом договори про надання послуг з охорони майна від 20.01.2017 №10-ф, №11-ф та №12-ф є чинними цивільно-правовими договорами, укладення яких не заборонено чинним законодавством. За висновками суду, в даному випадку відносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформлено договором про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство.
Суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками, проте вважає, що оскільки органи Держпраці звільнені від сплати судового збору, відшкодування здійснених позивачем судових витрат слід покласти на Державний бюджет України.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов`язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.