ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 357/2694/17
адміністративне провадження № К/9901/15455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (колегія суддів: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати протиправним рішення Київського обласного військового комісаріату, зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, відповідно до та ст. 16, Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - "Закон № 2011-XII") у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі за текстом - "Постанова № 975") на день встановлення інвалідності.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову.
Адміністративний позов задоволено частково.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не перебував на військовій службі в Збройних Силах України, тому положення Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року не надають права на отримання відповідної допомоги. Вказує на відсутність довідки про обставини поранення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У відзивах на касаційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін, а третя особа просить касаційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений 28 липня 1993 року на підставі наказу Міністерства оборони Російської Федерації № 0899 від 28.07.1993 року у званні майор, звільнений в запас по скороченню штату.
Приймав участь у бойових діях в Афганістані в період з 04.12.1981 по 14.10.1983.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0214672 від 12.12.2016 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 07.12.2016. Причиною інвалідності зазначено травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17 жовтня 2016 року № 4366, підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
21.12.2016 позивач звернувся до Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
Листом від 21 січня 2017 року № В3/65 у виплаті допомоги було відмовлено з посиланням на те, що згідно відповіді Київського обласного військового комісаріату виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснив розрахунок під час звільнення із військової служби.
Вважаючи отриману відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час його звільнення у запас (1993 рік) був військовослужбовцем іншої держави та був звільнений у запас на підставі наказу від 28.07.1993 року, у відповідності до Закону Російської Федерації, Відтак, позивач не був військовослужбовцем ЗС України, на момент звільнення з військової служби іншої держави щодо нього, а тому до нього, як до військовослужбовця, не може застосовуватися законодавство України, у тому числі і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, яким встановлено алгоритм призначення одноразової грошової допомоги. У вказаній справі у здійсненні відповідних виплат відмовив Київський обласний військовий комісаріат, який не наділений такими повноваженнями, оскільки не є розпорядником коштів.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на станом на день звернення позивача) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.