ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 743/431/16-а
адміністративнІ провадження № К/9901/12335/18, № К/9901/12336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області до Громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року (головуючий суддя - Сташків В.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) та за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
15.04.2016 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - позивач, УДМС в Чернігівській області) звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (далі - відповідач, гр. КНР ОСОБА_1 ) про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації і забезпечення примусового видворення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Примусово видворено гр. КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України. Затримано гр. КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року в частині задоволення вимоги про затримання гр. КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні даної позовної вимоги УДМС в Чернігівській області - відмовлено.
В решті постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року - залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій зазначив, що у гр. КНР ОСОБА_1 відсутні законні підстави для перебування на території України, а тому з огляду на норми частини 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI), останній підлягав примусовому видворенню з території України, а також затриманню з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в частині затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, суд апеляційної інстанції послався на положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", в якій зазначено про те, що законодавство не передбачає наявність у суб`єктів владних повноважень права на звернення до суду з вимогами про затримання іноземця, а в адміністративних судів - повноважень щодо вирішення таких справ. Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін в іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків суду про відсутність у відповідача законних підстав для перебування на території України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
03.08.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга гр. КНР ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги гр. КНР ОСОБА_1 зазначає, що судами не було належним чином з`ясовано ті обставини, чи існувало рішення Овідіопольського РВ ГУДМС України в Одеській області про примусове повернення відповідача в країну походження, чи було воно вручене відповідачу та чи міг останній у встановлений в даному рішенні строк виконати його. Скаржник також посилається на те, що судовий розгляд справи відбувався з порушенням права відповідача на отримання правової допомоги і в оскаржуваних судових рішеннях неправильно вказано (транслітеровано) ім`я гр. КНР ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Заперечень (відзивів) на дану касаційну скаргу від позивача не надходило.
08.08.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга УДМС в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення і залишити в силі постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги УДМС в Чернігівській області зазначає, що позивачу було надано право на звернення до суду з позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача, яке передбачене частинами 1-2 статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) та частинами 1, 4 статті 30 Закону №3773-VI, що безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій. Натомість, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення відповідної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України не врахував актуальних на той час змін, внесених до КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2016 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року касаційні скарги гр. КНР ОСОБА_1 та УДМС в Чернігівській області призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12.04.2016 працівниками УСБУ в Одеській області, спільно із ГУДМС України в Одеській області, проведено відпрацювання промринку "7 кілометр" (смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області) на предмет виявлення іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають на території України з порушенням вимог міграційного законодавства України.
В результаті такого відпрацювання було затримано гр. КНР ОСОБА_1, який перебуває на території України після закінчення терміну перебування на території України (в паспорті наявна віза дійсна до 04.04.2016) та в якого відсутні підстави для подальшого перебування на території України.
12.04.2016 Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області гр. КНР ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням штрафу в сумі 510,00 грн.
12.04.2016 Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження гр. КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано останнього покинути територію України до 13.04.2016.
Зазначене рішення до закінчення встановленого строку відповідачем не виконано.
13.04.2016 Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області складено протокол про адміністративне затримання гр. КНР ОСОБА_1 .
13.04.2016 ГУДМС України в Одеській області прийнято рішення про поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду та виїзду з України визначені Законом №3773-VI.
Пунктом 7 частини 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
Згідно з частиною 15 статті 4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3773-VI встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
В силу приписів частини 5 цієї статті, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно з частиною 1, 4 статті 30 Закону №3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Частиною 1 статті 31 Закону №3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: