ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4790/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва (суддя Ягічева Н. І.) від 12.09.2019 у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"
про відшкодування 25 223,89 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (далі - ТОВ "Транс-Логістик") про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25 223,89 грн, з яких 24 503,30 грн - непокрита вартість ремонту транспортного засобу, 568,47 грн - інфляційні втрати і 161,12 грн - 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач згідно з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 05.05.2017 № 28-2107-17-00082, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Елме Транс Україна" (далі - ТОВ "Елме Транс Україна") здійснив виплату страхового відшкодування власникові автомобіля "Volvo FH", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Отже, згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Транс-Логістик", заперечуючи проти її задоволення, зазначило про включення до суми страхового відшкодування вартості матеріалів і запчастин стосовно яких немає причинно-наслідкового зв`язку між їх заміною (встановленням) і наслідками дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Отже, сума 31 793,07 грн не може бути відшкодувана в порядку регресу.
Відповідач акцентує, що з урахуванням виплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша") 100 000,00 грн відшкодування на підставі договору страхування позивач немає права регресу, і фактично на підставі розрахунків зобов`язаний повернути частину коштів ПрАТ "СК "Перша" у сумі 7 289,77 грн.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Транс-Логістик" на користь ПрАТ "СК "Українська страхова група" 24 503,30 грн відшкодування шкоди в порядку регресу, 161,12 грн - 3 % річних, 362,28 грн збитків від інфляції, 1 905,00 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності, а саме у сумі 24 503,30 грн, яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, відшкодованою позивачеві ПрАТ "СК "Перша".
При цьому, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 568,47 грн і 3 % річних у сумі 161,12 грн, суди дійшли висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 362,28 грн у зв`язку із неправильним визначенням позивачем періоду нарахування та про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 161,12 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Транс-Логістик" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи звернення з касаційною скаргою положеннями підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій відступили від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 (пункт 4.36), стосовно того, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди у разі виникнення спору щодо визначення такого розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, взяли до уваги рахунок станції технічного обслуговування, а не акт виконаних робіт, який фактично підтверджує вартість реального збитку, сформовавши у такий спосіб нову правову позицію, яка повністю суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, у пунктах 4.36-4.37 постанови від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Заявник касаційної скарги зауважує, що у відзиві на позовну заяву звертав увагу на надані позивачем докази, а саме на рахунок на оплату від 04.05.2018 № LT-DP1801330 та на акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030. Так, рахунок на оплату та факт його оплати не є доказом виконання робіт і встановлення запасних частин, на відміну від акта виконаних робіт. Позивач не надав роздруківки податкової накладної, яку мав зареєструвати та видати отримувачу коштів - Приватному підприємству "Техносервісінформ" (далі - ПП "Техносервісінформ"), згідно з якою було би визначено, що позивач перерахував кошти. Наданий позивачем акт виконаних робіт є єдиним первинним документом, наданим позивачем, який, у свою чергу, підтверджує безпідставність вимог позивача, оскільки до переліку виконаних робіт включено заміну запасних частин і паливно-мастильних матеріалів, які не стосуються наслідків ДТП, а вартість таких робіт і матеріалів становить 31 793,07 грн. Отже, фактична вартість відновлювального ремонту, що має причинно-наслідковий зв`язок із пошкодженням унаслідок ДТП, відповідно до акта виконаних робіт становить 92 710,23 грн.
3.2. ПрАТ "СК "Українська страхова група" не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.
3.3. Згідно з ухвалою від 17.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Транс-Логістик" у порядку письмового провадження; визначено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.05.2020.
З урахуванням необхідності дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розгляд справи здійснено у розумні строки.
Водночас за інформацією автоматизованої бази даних |Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу від 17.04.2020 вручено ТОВ "Транс-Логістик" і ПрАТ "СК "Українська страхова група" 24.04.2020.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
З урахуванням викладеного, з метою дотримання принципу здійснення правосуддя у розумні строки, справу розглянуто за відсутності відзиву ПрАТ "СК "Українська страхова група" на касаційну скаргу, повідомленого належним чином про відкриття касаційного провадження у порядку письмового провадження із визначенням строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.05.2017 між ПрАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) і ТОВ "Елме транс Україна" (страхувальник) укладено договір № 28-2107-17-00082 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу "Volvo FH", державний номер НОМЕР_2 .
21.03.2018 на автошляху Київ-Харків сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля "Volvo FH", державний номер НОМЕР_2, і транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_1 .
За змістом постанови Яготинського районного суду Київської області від 03.04.2018 ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України.
4.3. ПрАТ "СК "Українська страхова група" на підставі рахунка на оплату від 04.05.2018 № LT-DP1801330 склало страховий акт № ПССКА-6353 і розрахувало суму страхового відшкодування, на підставі чого здійснило виплату страхового відшкодування - 124 503,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 31.05.2018 № 11242.
Суди установили, що згідно з матеріалами справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, на момент настання страхової події була застрахована ПрАТ "СК "Перша", яка виплатила 100 000,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу - ліміт відповідальності страховика.
28.12.2018 ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулося до ТОВ "Транс-Логістик" (власника транспортного засобу "Сканія", державний номер НОМЕР_3 ) із претензією № 6353/2969 про відшкодування шкоди, не відшкодованої ПрАТ "СК "Перша", у розмірі непокритої вартості ремонту - 24 503,30 грн.
4.4. За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України і статтями 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
У статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
4.5. Згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом частини 3 статті 985 цього Кодекс особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.