ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1947/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019 у справі
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства інфраструктури України про припинення сервітуту,
за участю представників:
позивача - Ревенко О. В.,
відповідача - Проценко О. М., Копійка О. М.,
третьої особи - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 02.09.2019 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур -Екс" (далі - ТОВ " Грінтур -Екс" про:
- припинення сервітуту, встановленого згідно з договором від 10.07.2013 № А7-А, укладеним між ДП "АМПУ" та ТОВ "Грінтур-Екс", щодо користування причалом № 14 (інв. № 1031041) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №№ 53,54 (інв. № 1031089, № 1031090), підкрановими коліями (інв. № 1031070) номер запису про інше речове право 7901272 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- припинення договору від 10.07.2013 № А7-А, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Грінтур-Екс", щодо користування причалом № 14 (інв. № 1031041) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №№ 53,54 (інв. № 1031089, № 1031090), підкрановими коліями (інв. № 1031070) номер запису про інше речове право 7901272 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
1.2. Обґрунтовуючи свої вимоги, ДП "АМПУ" зазначало, що відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 01.08.2019 № 21-рр подальше виконання договору сервітуту від 10.07.2013 № А7-А може призвести до порушення статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки інші портові оператори оплачують аналогічні роботи у значно більшому розмірі відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541.
Визначена договором сервітуту від 10.07.2013 № А7-А плата не відповідає вимогам чинного законодавства і інтересам держави, оскільки не враховує компенсацію витрат ДП "Адміністрація морських портів України", пов`язаних із забезпеченням функціонування об`єктів сервітуту, зокрема, виробничих та адміністративних витрат, які несе Миколаївська філія адміністрації, а також витрат на використання суміжної (залізничних станцій, електромереж, автодоріг), та забезпечувальної інфраструктури, без яких неможливе належне використання та функціонування об`єктів сервітуту для здійснення вантажних операцій.
ДП "АМПУ" вживались заходи, спрямовані на зміну вартості користування сервітутом, але чисельні перемовини залишились без результату.
Позивач зазначив також, що обтяження державного майна сервітутом обмежує його право власника на ефективне використання цього майна, належне його утримання, ефективне використання об`єктів портової інфраструктури, призводить до створення нерівних умов для здійснення господарської діяльності у морському порту та неможливості рівного доступу до послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 10.07.2013 між ДП "АМПУ" (володілець) в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) та ТОВ "Грінтур-Екс" (користувач) укладено договір № А7-А про встановлення сервітуту.
2.2. Укладення договору було обумовлено необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально - розвантажувальних робіт) через причал № 14, з використанням причальної інфраструктури (залізничних та підкранових колій).
2.3. Відповідно до пункту 1.1. договору сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
2.4. Пунктами 3.1. та 3.2. договору сторони передбачили, що видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "Планом - схемою причалу № 14 та причальної інфраструктури" (додаток № 1, який є невід`ємною частиною цього договору), наступною довжиною:
- причал № 14 (інв. № 1031041) - 238,0 м.п., технологічна ширина 19,80 м.п.;
- залізничні колії № 53 та № 54 (інв. № 1031089, № 1031090) - 519,59 м.п.;
- підкранові колії (інв. № 1031070) - 222,7 м.п. у дві нитки.
Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1. даного договору.
2.5. Відповідно до п. 4.2. договору сервітут є строковим та платним.
2.6. Згідно з пунктами п. 4.4. та 4.5. договору, сервітут встановлений за даним договором є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України.
Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.
2.7. Відповідно до пункту 5.1. договору вартість плати за користування сервітутом (причалом № 14 та причальною інфраструктурою) за місяць складає: 387 740,88 грн без ПДВ. ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України. У разі, якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.
2.8. Відповідно до пункту 5.7. договору володілець залишає за собою право на зміну тарифу за користування сервітутом за даним договором виключно у разі:
- підвищення мінімального рівня заробітної плати на законодавчому рівні,
- змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше), інфляції на законодавчому рівні,
з подальшим укладанням додаткової угоди до даного договору. При цьому, тариф за користування сервітутом за даним договором змінюється володільцем на розмір зміни собівартості послуг (сервітуту) у зв`язку з обставинами, вказаними у цьому пункті.
2.9. У підпункті 9.1.4. договору сторони погодили, що володілець має право вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених діючим законодавством України.
2.10. Згідно з пунктом 14.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 10 років з моменту набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим ще на 10 років на тих самих умовах.
2.11. Відповідно до пунктів 14.4. та 14.5. договору одностороннє розірвання даного договору з ініціативи володільця не допускається. Користувач має право припинити цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення володільцю письмового повідомлення про відмову від сервітуту, встановленого цим договором. У такому разі договір вважається припиненим після спливу п`яти днів з дати відправлення такого повідомлення.
Цей договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.
2.12. Згідно з пунктом 14.6. договору він припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об`єкта сервітуту користувачу в оренду.
2.13. У 2014 році ДП "АМПУ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Грінтур - Екс" про спонукання внести зміни до договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А7-А шляхом підписання додаткової угоди № 3. Зміни стосувалися розміру плати за сервітут та її обчислення.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2014 у справі № 15/382/14 в позові відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 24.05.2014.
2.14. У 2016 році ДП "АМПУ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Грінтур - Екс" про припинення договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А7-А.
Позовні вимоги були обґрунтовані припиненням обставини, яка свого часу стала підставою для встановлення сервітуту.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2016 у справі № 915/92/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.15. У листі від 18.03.2019 № 1043/10-01-01/Вих ДП "АМПУ" запропонувало ТОВ "Грінтур - Екс" внести зміни до договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А7-А в частині визначення вартості користування причалами та причальною інфраструктурою за відповідним договором в розмірі, еквівалентному розміру витрат ДП "АМПУ" на утримання цих об`єктів, та щодо умов здійснення оплати. Разом з цим листом відповідачеві було направлено проєкт додаткової угоди до договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А7-А та запропоновано розглянути цей проєкт в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2.16. У листі від 11.04.2019 № 1065 ТОВ "Грінтур - Екс" запропонувало ДП "АМПУ" надати інформацію з приводу тих даних, на які державне підприємство послалось у своєму листі від 18.03.2019 № 1043/10-01-01/Вих.
2.17. 01.08.2019 Антимонопольним комітетом України за зверненням позивача (заява від 24.-1.2019 285/10-01-01/Вих) були надані рекомендаційні роз`яснення № 21-рр, які містять висновки, що дії ДП "АМПУ" щодо подальшого виконання договорів сервітуту, зокрема з ТОВ "Грінтур - Екс", якими встановлена вартість користування сервітутом у частині плати за користування причалом для здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт, можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки інші портові оператори під час проведення аналогічних робіт здійснюють оплату згідно з наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2019 (суддя Семенчук Н. О.) у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Рішення мотивоване тим, що рекомендаційні роз`яснення Антимонопольного комітету України не можуть вважатися обставиною, з якою закон пов`язує можливість припинення сервітуту, а будь - яких доказів порушення відповідачем умов договору сервітуту не надано.
Відхиляючи доводи ДП "АМПУ" про невідповідність плати за користування сервітутом нормам чинного законодавства, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не вказано норм, яким суперечить договір від 10.07.2013 № А7-А. В свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню" від 03.06.2013 № 405 та наказ Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541 питання встановлення ціни в договорах сервітуту не регулюють.
3.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 (колегія суддів у складі: Лавриненко Л. В., Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. ДП "АМПУ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 3, пункту 2 частини 2 статті 13, статті 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 6, частини 5 статті 403, статей 627, 628, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 1 статті 13, статті 15, пункту 9 частини 1 статті 4 Закону України "Про морські порти України".
Крім того, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування нор права, а саме пункту 2 частини 2 статті 13, статті 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних правовідносинах.
4.2. ДП "АМПУ" також подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, а саме:
- правильне застосування положень пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо тлумачення та практичного застосування терміну "рівнозначні угоди";
- юридична сила рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України, які передбачені статтею 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
Верховний Суд зазначає, що позивачем не наведено та не доведено, а судом не встановлено існування у даній справі виключної правової проблеми чи інших підстав, що могли б бути підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України.