ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2020 року
м. Київ
справа № 632/313/16-к
провадження № 51-2113км19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Крет Г. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
виправданого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
представника
цивільного відповідача Смуригіна О. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городківка Андрушівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ),
виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст обвинувачення, оскаржених судових рішень та встановлені обставини
Первомайський міськрайонний суд Харківської області вироком від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, визнав невинуватим ОСОБА_1 і, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправдав його за ч. 2 ст. 286 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
За матеріалами справи, слідчими органами ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 28 грудня 2015 року о 14:30, керуючи технічно справним автомобілем "Tаtа" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по дорозі Харків-Мерефа-Павлоград у напрямку м. Первомайського, всупереч вимогам п. 1.5, п.п. "б" п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) виявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не переконався, що не створить перешкоди іншим його учасникам. Унаслідок цього автомобіль "Mercedes Sprinter" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) з причепом ПГА-1 (державний номерний знак НОМЕР_3 ), який під керуванням ОСОБА_3 рухався зліва в попутному напрямку, виїхав за межі проїзної частини дороги та перекинувся у кювет. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир указаного автомобіляОСОБА_4 отримала тяжких тілесних ушкоджень, від яких померла на місці події.
Наведені дії ОСОБА_1 органи досудового розслідування кваліфікували за ч. 2 ст. 286 КК.
За наслідками розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, визнавши більшість доказів сторони обвинувачення недостовірними та недопустимими, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 через недоведеність у діянні складу інкримінованого злочину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину проти безпеки руху підтверджено зібраними слідчими органами у процесуальний спосіб та наявними у справі доказами, яким місцевий суд не дав належної правової оцінки й ухвалив незаконний виправдувальний вирок. На думку прокурора, у ході розгляду провадження не було додержано приписів статей 22, 93, 290 вказаного Кодексу, оскільки сторона захисту самостійно не обстоювала своєї правової позиції, збирала фактичні дані безпосередньо через суд, а тому вони є недопустимими. Також посилається на те, що всупереч правилам ст. 319 вказаного Кодексу після заміни складу суду розгляд справи не було розпочато спочатку. За твердженням сторони обвинувачення, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги прокурора, постановивши ухвалу, яка не відповідає статтям 370, 419 КПК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. Натомість 6 липня 2020 року від захисника Дзися О. М. надійшла заява про можливість здійснення такого розгляду без його участі.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції (далі - Суд) прокурор не підтримав касаційну скаргу; виправданий, потерпілий та представник цивільного відповідача заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення й просили оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У силу статей 433, 438 КПК при перевірці правильності застосування норм права, правової оцінки обставин Суд не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено судами нижчих інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а також позбавлений процесуальної можливості вийти за межі касаційної скарги й зазначених у ній підстав для скасування оспорюваних рішень, якщо цим погіршується ставище засудженого (виправданого). Здійснюючи касаційне провадження, Суд виходить із фактів, установлених у вироку.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статей 17, 373 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
У поданій касаційній скарзі не наведено переконливих аргументів, які би свідчили про істотне порушення місцевим та апеляційним судами зазначених законодавчих приписів при ухваленні рішень стосовно ОСОБА_1 . Натомість сторона обвинувачення заперечує встановлені у справі факти й правильність оцінки ряду доказів із точки зору їх достовірності, що не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину вирішальною мірою ґрунтувалося на фактичних даних, що містились у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_3 та у його показаннях, а також на висновках судової автотехнічної експертизи № 77/16 від 29 січня 2016 року, згідно з якими дії водія автомобіля "Таtа" не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР і це порушення перебуває у причинному зв`язку з ДТП. При оцінці дорожньої ситуації та визначенні винуватцем ОСОБА_1 слідчі органи й експерт насамперед виходили з того, що на місці пригоди по напрямку руху транспортних засобів не було дорожніх знаків, які б інформували водіїв про наближення до перехрестя, адже у протилежному випадку під час здійснення повороту автомобілем "Таtа" ОСОБА_3 вже не мав права розпочинати обгін.