Постанова
Іменем України
03 липня 2020 року
м. Київ
справа № 342/434/15-ц
провадження № 61-40143св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Федів Л. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В.. Бойчука І. В., Мелінішин Г. П.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту вчиненого від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого 01 квітня 2014 року секретарем Котиківської сільської ради ОСОБА_5 недійсним, змінивши позовні вимоги просила визнати даний заповіт нікчемним з усіма правовими наслідками визнання заповіту нікчемним.
Позовні вимоги мотивувала тим, що заповіт не містить обов`язкового рукописного запису заповідача про те, що заповіт на прохання заповідача записано посадовою особою органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим на оригіналі заповіту відсутні дані щодо вільного волевиявлення заповідача, тобто заповіт є нікчемний.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_4 27 листопада 2014 року на користь ОСОБА_1 приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_6 за реєстром № 1911.
В обґрунтування позову посилався на те, що заповіт від імені ОСОБА_4 посвідчено за місяць до її смерті, у той час значно погіршився стан її здоровʼя, зір, вона не могла практично самостійно пересуватися, читати та писати.
Позивач вважає, що запис на заповіті " ОСОБА_4 " вчинено не ОСОБА_4
Ухвалою Городенківського районного суду від 28 грудня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Городенківського районного суду від 19 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 01 квітня 2014 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_5 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_4 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_6 по реєстру №1911 недійсним.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_3 було вільним і відповідало його внутрішній волі, заповіт складено у формі встановленій законом та посвідчений уповноваженою на те посадовою особою.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд виходив із того, що останнім не подано доказів на підтвердження того, що заповітом ОСОБА_4 порушені його права та інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та у цій частині постановити нове рішення про задоволення позову.
25 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з Городенківського районного суду Івано-Франківської області.
01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
13 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
05 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 .
Згідно розпорядження від 15 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Стрільчука В.А. зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суди залишили поза увагою те, що коли нотаріус (інша особа, якій делеговано повноваження нотаріуса) на прохання особи записує заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, то в такому разі обов`язково на заповіті має бути зазначено заповідачем перед його підписом, що заповіт прочитаний уголос заповідачем. Внаслідок чого суди на припущенні та з підміною понять нормативно-правових актів, тобто унаслідок неправильного витлумачення норм матеріального права, неправильно і незаконно застосували норми матеріального права. Тим самим суди в оскаржуваних рішеннях надумано констатували, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Суди так і не вдалися до аналізу, що є посвідчувальним написом на заповіті, адже загальновідомо, що цей напис має містити опис стадій нотаріальних дій, які вчинено і не може містити опису стадії нотаріальної дії, якої в реальності не було, бо про її наявність вправі письмово підтвердити лише заповідач (коли заповіт з його слів записується нотаріусом чи іншою службовою особою, яка має делеговані нотаріальні повноваження) і про цю стадію нотаріальної дії не може письмово ствердити будь-хто інший, крім заповідача.
Так, в силу частини 1 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. А заповіт від 01 квітня 2014 року від імені ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 і є нікчемний, бо він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме: не є дотриманою вимога частини 2 статті 1248 ЦК України спірний заповіт вголос непрочитаний заповідачем, бо про це особисто заповідачем не вказано в заповіті як того вимагають Правила; про такий факт виключно заповідачем зазначається письмово у заповіті перед його підписом, а не будь-ким іншим, крім випадку, коли заповіт складається при свідках.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Зокрема, не було з`ясовано обставини того, чи було волевиявлення заповідача ОСОБА_4 вільним і відповідало її внутрішній волі.
Також не з`ясовано обставини викладу тексту заповіту ОСОБА_4 від 27 листопада 2014 року на спеціальному бланку нотаріальних документів за допомогою технічних засобів шляхом лазерного друку, оскільки фактичні обставини посвідчення такого документу, встановлені в ході судового розгляду у суді першої інстанції та не спростовані в ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції, фізично унеможливлювали такі дії.
Окремо судом апеляційної інстанції також допущені суттєві порушення норм процесуального права, які полягають у наступному: неправильне встановлення розміру суми судового збору, які підлягала сплаті апелянтом ОСОБА_1, виходячи із фактичного заявлення нею за текстом апеляційної скарги про оскарження двох судових рішень; фактичне ігнорування однієї із вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, яка була заявлена; фактичне ігнорування заявлених ОСОБА_2 заяв та клопотань, чим допущено неповноту судового розгляду та порушено процесуальний порядок здобуття доказів і дослідження їх судом, що в свою чергу потягнуло ухвалення незаконного рішення.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначав, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а рішення Городенківського районного суду від 19 лютого 2018 року в частині, що стосується відмови задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_4 від 27 листопада 2014 року недійсним є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Також зазначав, що судами правильно визначено норми матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення статті 1251 ЦК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про нотаріат" та застосовано Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року №3306/5, які були чинні на момент посвідчення оспорюваного заповіту.
Норми частини 2 статті 1248 ЦК України, на які посилається скаржник, у даному випадку взагалі не мали бути застосовані, підлягала застосуванню норма статті 1251 ЦК України як спеціальна правова норма у спірних правовідносинах, що й було правильно здійснено судами першої та апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 12 листопада 1964 року перебували у шлюбі, проживали у будинковолодінні з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, яке згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 28 березня 1983 року належить ОСОБА_3
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак за життя 01 квітня 2014 року склав заповіт, згідно якого все майно яке буде йому належати на день його смерті у повному обсязі без будь-яких обмежень заповів ОСОБА_2 з умовою довічного проживання його дружини ОСОБА_4 в належному йому житловому будинку.
ОСОБА_4 зверталася в суд з позовом про визнання вищезазначеного заповіту недійсним, посилалася на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 їй та чоловіку ОСОБА_3 на праві спільної власності, хоча був оформлений на останнього. Крім того, відповідальним працівником Котиківської сільської ради порушено вимоги закону щодо права складання спільного заповіту подружжя.
Рішенням Городенківського районного суду від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним було відмовлено.
Разом з тим згідно заповіту, посвідченого 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського нотаріального округу ОСОБА_6 - ОСОБА_4 заповіла все своє майно яке належатиме їй на день смерті - ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.