Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/3071/17
провадження № 61-36657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівський національний університет імені Івана Франка,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівського національного університету імені Івана Франка на постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М., від 17 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівського національного університету імені Івана Франка про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 вересня 1992 року, працював у Львівському національному університеті імені Івана Франка на посаді завідувача лабораторії франкознавчих досліджень кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка за безстроковим трудовим договором.
Наказом ректора № 1015 від 27 березня 2017 року його було звільнено з посади старшого лаборанта Інституту франкознавства, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Таке звільнення вважає незаконним та безпідставним, таким, що відбулось з порушення норм трудового законодавства, оскільки укладення з роботодавцем саме строкового трудового договору не відповідало його внутрішній волі та інтересам, а заяви щодо продовження строкових трудових відносин, були подані ним вимушено, у зв`язку з погрозами роботодавця.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Львівського національно університету імені Івана Франка № 902 від 17 березня 2017 року "Про припинення трудового строкового договору"; визнати незаконним та скасувати наказ Львівського національного університету імені Івана Франка № 1015 від 27 березня 2017 року "Про припинення трудового строкового договору"; поновити ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2017 року по день ухвалення рішення судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова у складі судді Стрельбицького В. В. від 09 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам факт переукладення з відповідачем трудового договору та продовження його дії на визначений ОСОБА_1 строк не дає підстав вважати, що цей договір продовжено не невизначений строк, оскільки позивач самостійно вказував строк дії таких договорів. Зміст заяв позивача свідчить про його бажання на укладення з роботодавцем саме строкового договору. Позивач, знаючи про момент закінчення строку дії трудового договору, не подав заяви про продовження строку дії цього договору, що стало підставою для винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади та припинення з ним трудових відносин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року задоволеноапеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано накази Львівського національного університету імені Івана Франка № 902 від 17 березня 2017 року "Про припинення трудового строкового договору" та № 1015 від 27 березня 2017 року "Про припинення трудового строкового договору".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.
Стягнуто з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ОСОБА_1 41 760 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що трудовий договір із позивачем переукладався сім разів, наказом від 16 квітня 2015 року № 1104 період роботи позивача був визначений до 31 березня 2016 року, а також зважаючи на те, що 31 березня 2016 року по 18 квітня 2016 року він працював без винесення наказу про визначення періоду його роботи, тому умовно строковий договір позивача переріс у безстроковий (частина перша статті 39-1 КЗпП України), отже, звільнення останнього з роботи з підстав закінчення дії строкового трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) є незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, Львівський національний університет імені Івана Франка просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять надані відповідачем докази, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, що свідчать про наявність волевиявлення позивача на укладення саме строкового трудового договору. При цьому позивач не довів, що відповідач ввів його в оману щодо строку дії укладеного трудового договору. Матеріали справи містять докази попередження ОСОБА_1 у січні 2016 року про закінчення строкового трудового договору, за яким останній працював з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, однак позивач лише 06 квітня 2016 року звернувся до роботодавця із заявою-проханням вважати його працюючим, що і стало причиною винесення наказу від 18 квітня 2016 року про призначення його на відповідну посаду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У серпні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою з її доводами та законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у Львівському національному університеті імені Івана Франка з 1992 року на посаді завідувача лабораторії франкознавчих досліджень кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка.
На підставі заяви позивача від 31 березня 2010 року (а.с. 36) наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1331 від 20 травня 2010 року ОСОБА_1 (завідувача лабораторії франкознавчих досліджень кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка) у зв`язку зі зміною штатного розпису навчально-допоміжного персоналу філологічного факультету було переведено з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року на посаду старшого лаборанта Інституту франкознавства філологічного факультету (а.с. 4).
Згідно із наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 987 від 04 квітня 2011 року з позивачем було укладено строковий трудовий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 перебував на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства філологічного факультету з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року (а.с. 37). Підставою винесення даного наказу була письмова заява позивача від березня 2011 року (а.с. 38).
Аналогічні строкові договори з позивачем на підставі його письмових заяв (а.с. 3, 38, 40, 42, 44, 46) були переукладені декілька разів, а саме: з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 рік (а.с. 37); з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року (а.с. 39); з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року (а.с. 41); з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року (а.с. 43); з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року (а.с. 45) та з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року (а.с. 47).
У заяві від 06 квітня 2016 року ОСОБА_1 просив вважати його працюючим на посаді старшого лаборанта Інституту франкознавства з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року (а.с. 3).
Наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 902 від 17 березня 2017 року на підставі пункту 2 статті 36 КзПП України позивача з 31 березня 2017 року було звільнено з посади старшого лаборанта Інституту франкознавства у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (а.с. 34).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам постанова апеляційного суду не відповідає з таких підстав.