Постанова
Іменем України
07 липня 2020 року
м. Київ
справа № 308/2760/17
провадження № 61-4123св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Бенца К. К. від 07 травня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Куштан Б. П., від 24 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання недійсним пункту кредитного договору.
В обґрунтування позову вказав, що 01 серпня 2005 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір, відповідно до пункту 1.1. якого останній зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти готівкою через касу на термін до 31 липня 2025 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 28 200 доларів США.
Відповідно до заяви на видачу готівки № 1 від 01 серпня 2005 року він отримав 111 100 грн, що еквівалентно 22 000 доларів США.
Разом із тим, із позовної заяви банку, поданої у серпні 2015 року, про стягнення із нього заборгованості за вказаним кредитним договором він дізнався, що відповідно до умов цього договору мав отримати кредит у розмірі 28 200 доларів США.
Підставою недійсності кредитного договору зазначає те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" ввів його в оману, не виконавши умови кредитного договору, та замість 28 200 доларів США видав йому через касу готівкою суму у розмірі 22 000 доларів США. При цьому він не володів інформацією щодо суми кредиту, так як свій примірник договору не отримав.
За таких обставин позивач просив суд визнати недійсним пункт 1.1. кредитного договору №МКZ7GF00000116 від 01 серпня 2005 року на підставі статті 230 ЦК України.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено виконання банком свого обов`язку щодо видачі кредитних коштів позичальнику в розмірі 22 000 доларів США. Невидача коштів у сумі 6 200 доларів США у вигляді страхових платежів не може свідчити про неналежне виконання банком умов кредитного договору, зважаючи на відсутність відомостей про укладення відповідного договору страхування. На момент укладення спірного кредитного договору волевиявлення ОСОБА_1 було вільним, а подальші обставини, які виникли після укладення договору, у тому числі пов`язані з його невиконанням, не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк ввів позичальника в оману, не виконавши умови укладеного між ними кредитного договору та видавши позивачу через касу готівкою суму у розмірі 22 000 доларів США замість обумовлених кредитним договором 28 200 доларів США, позбавивши останнього інформації щодо дійсної суми кредиту, а тому наявні правові підстави, передбачені статтею 230 ЦК України, для визнання недійсним пункту 1.1. вказаного договору, яким регламентований розмір кредиту.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 лютого 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У травні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МКZ7GF00000116, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти готівкою через касу на термін до 31 липня 2025 року включно у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 28 200 доларів США на придбання 2/8 житлового будинку в сумі 22 000 доларів США і на оплату страхових платежів в сумі 6 200 доларів США зі сплатою відсотків за його користування.
Відповідно до заяви на видачу кредиту №1 від 01 серпня 2005 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 22 000 доларів США (еквівалент у гривнях - 111 100 грн).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Положеннями статей 626-628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.