Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/2562/18
провадження № 61-7149 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України,
треті особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2, - ОСОБА_3, на рішення
Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду
від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1, який діяв як законний представникмалолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся
до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
"УВГП-СИСТЕМА", Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, треті особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси), в якому просив зобов`язати відповідачів провести відселення малолітнього
ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_1 , з одночасним наданням йому іншого
рівнозначного житла у місті Одесі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він, будучи законним представником малолітнього ОСОБА_2, вселився до приміщення, загальною площею 33,75 кв. м, у будинку
АДРЕСА_1 ( військова частина А-1785 ) у 2006 році на підставі дозволу
КЕВ м.Одеси. Законність його реєстрації за вказаною адресою підтверджується листом Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ
МВС України від 29 лютого 2012 року № 31/22-П01, однак копії відповідних документів отримати не зміг у зв`язку з їх знищенням за спливом терміну зберігання.
Вказував, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є його сином,
а до досягнення дитиною десяти років її місце проживання може бути зареєстроване лише за місцем проживання батьків (або одного з них).
Разом з цим, державні виконавці в супроводі працівників КП "Будова"
та інших невідомих осіб, без будь-яких дозвільних документів, з 2012 року намагаються виселити його разом з батьками із спірного будинку.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради
від 26 вересня 2013 року № 363 змінено статус спірного гуртожитку
на житловий будинок. Зазначений житловий будинок підлягає знесенню,
так як на вказаній земельній ділянці будується новий будинок.
Проте при виселенні із житлового будинку у зв`язку з його знесенням, особи, які правомірно до нього заселилися, мають право на надання їм іншого приміщення.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1, який є законним представником малолітнього ОСОБА_2, просив суд позов задовольнити та вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1, який діяв як законний представник малолітнього ОСОБА_2, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що всі будівлі,
які знаходяться на території військового містечка № 186 (військова частина
А-1785), по АДРЕСА_3, у тому числі будівля № 9, яку займає ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю, включаючи ОСОБА_2,
є військовим майном, що належать державі в особі Міністерства оборони Україні та обліковуються у КЕВ м. Одеси.
ОСОБА_1 - батько ОСОБА_2, згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2013 року у справі № 2-11374/11, не має права користування двома приміщеннями, загальною площею 33,75 кв. м адміністративної будівлі № 9 військового містечка
АДРЕСА_5 , а тому ОСОБА_2 також не має
право на вказане приміщення, оскільки його право є похідним від права його батька ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_4, батько ОСОБА_1,
у черзі на забезпечення житлом не перебуває, ордер на вселення йому
не надавався, він був заселений командуванням військової частини А-1785
у спірне приміщення тимчасово, отримав квартиру від Міністерства оборони України та звільнений з лав Збройних Сил України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1, який діяв як законний представникмалолітнього ОСОБА_2, залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада
2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд також зазначив про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
не можуть бути власниками військового майна, яке належить державі.
При цьому ОСОБА_1 здійснив реєстрацію місця проживання свого сина
у спірному приміщенні 11 липня 2014 року, незважаючи на судове рішення, яким його зобов`язано звільнити вказане приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1, який діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2, - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані
судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, який діє як законний представник ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного
суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 522/2562/18 із Приморського районного суду м. Одесита надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням доповнень до касаційної скарги,мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували, що факт проживання ОСОБА_1 у спірному приміщенні є доведеним. Крім того, судами було надано неправильну оцінку обставинам, встановленим у рішенні Апеляційного суду Одеської області
від 01 липня 2013 року у справі № 2-11374/11, які не є преюдиційними у цій справі, оскільки стосувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а не прав
та обов`язків малолітнього ОСОБА_2, який не приймав участі у розгляді вказаної справи. При цьому не взято до уваги обставини, встановлені
у постанові Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року,
якою залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 21 листопада 2018 року у справі № 522/9912/18, які підтверджують правомірність проживання ОСОБА_2 у спірних приміщеннях
та є преюдиційними у цій справі.
Вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях судами не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений
у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі
№ 761/29966/16-ц (провадження № 61-5327св19). Також посилається
на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 26 червня 2018 року у справі № 493/1942/15-ц (провадження № 61-4203св18);
від 06 грудня 2019 року у справі № 522/8515/16-ц (провадження
№ 61-41065св18); від 10 квітня 2020 року у справі № 522/16200/17 (провадження № 61-36781св18).
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного
Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини
другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, який діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2, - ОСОБА_3, задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної