Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/5084/16-ц
провадження № 61-10049 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка";
представники відповідача: адвокат Чистякова Анастасія Сергіївна, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" (далі - ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка") про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно даних, які містяться у його трудовій книжці, у період з 21 вересня 2007 року до 2013 року він працював у ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" на посаді артиста (стажиста). Наказом від 05 липня 2013 року № 408-к його звільнено з займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням терміну стажування.
Зазначав, що посада артиста (стажиста) відсутня у Класифікаторі професій, отже, на його думку, мало місце невірне заповнення посадовими особами відповідача відомостей у трудовій книжці, що позбавляє його права на пенсію за вислугою років.
Вказував, що відповідно до довідок відділу кадрів про місце роботи, починаючи з 21 вересня 2007 року, він обіймав посаду соліста із заробітною платою 8 900 грн, фактично працював солістом, проте, отримував заробітну плату стажиста, і різниця у заробітній платі, яку він повинен був отримувати, як соліст, становить 2 910 грн.
Відповідач заперечує факт трудових відносин, зазначаючи про проходження ним стажування, проте, нарахування йому саме заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску свідчить про укладення між ним та власником підприємства трудового договору на невизначений строк.
Вказував, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданням та переживаннях, пов`язаних з незаконним, на його думку, звільненням, втратою єдиного джерела доходів, позбавленням можливості спілкуватися із творчим колективом, з яким він тривалий час пропрацював, та твердженням відповідача про його професійну невідповідність.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" в особі керівника внести запис до трудової книжки наступного змісту: "21 вересня 2007 року зарахований на посаду артиста-вокаліста", про що видати відповідний наказ; зобов`язати відповідача скасувати записи в трудовій книжці під номером 6-19, про що видати відповідний наказ; поновити його на роботі на посаді артиста-вокаліста; поновити доступ до робочого місця; стягнути заборгованість із заробітної плати, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу, в сумі 452 245,65 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт перебування із відповідачем у трудових відносинах у період з 2007 року по 2013 рік на посаді артиста-вокаліста, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 2007 року по 2013 рік проходив саме стажування, із заявою про прийняття на посаду артиста-вокаліста позивач у цей період до відповідача не звертався, трудовий договір із відповідачем не укладав. Відповідач, в свою чергу, не приймав відповідний наказ чи розпорядження про прийняття позивача на посаду артиста-вокаліста, що свідчить про відсутність трудових відносин між сторонами на постійній основі.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд виходив з доведеності позивачем поважних причин пропуску даного строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у порушення вимог Положення про стажування працівників театрів, філармоній, професійних творчих колективів, цирків, кіностудій України, затвердженого наказом Міністерства культури України від 13 липня 1993 року № 178, замість максимального строку в три роки, ОСОБА_1 стажувався впродовж шести років, проте, дії ДП "Національний академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка" в цій частині позивач не оскаржував. У період з 21 вересня 2007 року по 05 липня 2013 рокупозивач кілька разів звільнявся з подальшим зарахуванням на посаду артиста (стажиста) до театру. Накази про зарахування на посаду артиста (стажиста) та призначення керівника стажування видані на підставі власноруч написаних позивачем заяв та останнім не оскаржувались. Із заявою про прийняття на посаду артиста-вокаліста позивач до відповідача не звертався, наказ про прийняття його на вказану посаду відповідачем не виносився, тому є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав, та внесення змін до трудової книжки, а також задоволення похідних позовних вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Судом також враховано, що заробітна плата у розмірі 0,5 ставки від посадового окладу визначена позивачу відповідними наказами про зарахування його на посаду артиста (стажиста) та призначення керівника стажування. Не можуть бути підставою для задоволення позову посилання позивача на його безпосередню участь у виставах, репетиціях, співанках та уроках, оскільки для вдосконалення вокальних і сценічних навиків у роботі над сценічними образами Положення про стажування працівників театрів, філармоній, професійних творчих колективів, цирків, кіностудій України, затверджене наказом Міністерства культури України від 13 липня 1993 року № 178, передбачає участь стажиста артистів-вокалістів (солістів), у щоденних уроках класичного тренажу та у виставах (залежно від рівня підготовки стажиста). Рівень підготовки позивача, як стажиста, визначено наявністю у нього здобутого наукового ступеня магістра мистецтв за спеціальністю "Опера".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 761/5084/16-ц із Шевченківського районного суду м. Києва.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано фактичні обставини справи та не надано належну оцінку доказам на підтвердження наявності трудових відносин з відповідачем у період з 21 вересня 2007 року по 15 квітня 2015 року (моменту позбавлення його допуску до робочого місця).
Вказував, що судами не досліджено питання відповідності стажування вимогам Наказу Міністерства культури України "Про затвердження Положення про стажування працівників театрів, філармоній, професійних творчих колективів, цирків, кіностудій України" від 13 липня 1993 року № 178.
Крім того, позиція відповідача про співпрацю на безоплатній основі прийнята судами першої та апеляційної інстанцій без доказів узгодження такої співпраці з робітником. Судами попередніх інстанцій не враховано вимоги Розділу ІІІ Закону України "Про професійний розвиток працівників", який передбачає проведення на підприємстві атестаційними комісіями атестації працівників, посади яких підлягають атестації з метою встановлення відповідності або невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованим, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у період з 21 вересня 2007 року по 2013 рік ОСОБА_1 працював в ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" на посаді артиста (стажиста), про що містяться записи у його трудовій книжці. Позивач був зарахований відповідачем до групи стажистів 21 вересня 2007 року та впродовж 6 років кілька разів звільнявся з подальшим зарахуванням на посаду артиста (стажиста) до театру (а. с. 3-4, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 6263, 64, 66, 67, 68, 68, т. 1).
ОСОБА_1 має диплом молодшого спеціаліста, згідно якого у 2005 році він закінчив Київське державне вище музичне училище ім. P. M. Глієра за спеціальністю "Музичне мистецтво" і здобув кваліфікацію артиста хору, ансамблю (а. с. 180, т. 1).
Згідно свідоцтва про присудження наукового ступеня, виданого приватним університетом Віденської консерваторії, позивач здобув науковий ступінь магістра мистецтв за спеціальністю опера, згідно сертифіката магістра, виданого цим же університетом за результатами навчання у 2006-2007 навчальному році.
Наказом ДП "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" від 05 липня 2013 року № 408-к ОСОБА_1 звільнено з посади артиста (стажиста) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням терміну стажування. Підстава: заява ОСОБА_1 (а. с. 68).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.