Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 201/18371/17
провадження № 61-15346 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Дрожак Юлія Миколаївна;
відповідач - Дніпровська міська рада;
представник відповідача - Касьянова Наталія Вікторівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на частину квартири.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить 1/4 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ), яку він отримав від ОСОБА_2 за договором дарування, укладеного 05 травня 2007 року. Інші 3/4 частини вказаної квартири належали на праві власності ОСОБА_3, яка після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 жила одна у цій квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, виписана з квартири у зв`язку зі смертю.
Вказував, що ОСОБА_2 (який подарував 1/4 частину квартири), був сином ОСОБА_4 і пасинком ОСОБА_3
ОСОБА_2 завжди жив окремо, ніколи не проживав і не був зареєстрований у зазначеній квартирі.
Зазначав, що на момент отримання 1/4 частини квартири у дар він вважав, що на інші 3/4 частини квартири ніхто не претендує, оскільки після смерті ОСОБА_3 ніхто квартирою не цікавився, не сплачував кошти за її утримання. Під час укладення договору дарування у нотаріальній конторі йому не повідомляли про наявність спадкової справи, оскільки він не був родичем ОСОБА_3, тому у нього склалося враження, що спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає або вони не зацікавлені в оформленні спадщини.
Вказував, що з 08 червня 2007 року він один зареєстрований у спірній квартирі, користується нею більше 10 років. За час проживання зробив ремонт, сплатив заборгованість за комунальні послуги, продовжує сплачувати комунальні платежі. Користувався квартирою безперервно і відкрито, приймав участь у зборах мешканців будинку, в облаштуванні двору та прибиранні місць загального користування. Ніхто не пред`являв до нього вимог про виселення. Оскільки померла ОСОБА_3 не була його родичкою, він не може успадкувати спірну частину квартири. Вважав, що оформити своє право власності може лише у порядку набувальної давності.
Ураховуючи викладене, посилаючись на вимоги статті 344 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не є добросовісним набувачем частини спірної квартири і підстав, з якими закон пов`язує визнання права власності в порядку статті 344 ЦК України, немає.
Судом враховано, що на момент отримання позивачем у власність 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 (05 травня 2007 року) був живий спадкоємець іншої 3/4 частини квартири після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .Позивач зазначав, що завжди знав про те, що він не є власником 3/4 частини квартири, а вказана частка належала ОСОБА_3, при цьому вважав, але не був впевнений, що спадкоємців після смерті ОСОБА_3 на цю частку немає, що виключає критерій добросовісності володіння цим майном та свідчить про безпідставність позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, правильно застосовано положення статті 344 ЦК України. Позивач не довів підстав, визначених вказаною статтею, для задоволення його позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 201/18371/17 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 344 ЦК України. Зазначав, що на момент заволодіння спірною частиною квартири йому не було відомо, хто був її власником, тому заволодів спірною частиною квартири добросовісно та у суду були усі наявні підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю. Суди не врахували вказані факти та неповно з`ясували обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05 травня 2007 року належить на праві власності 1/4 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) (а. с. 8, 9, т. 1).
Інші 3/4 частини вказаної квартири належали на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10, 11, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 75, т. 2).
На підставі заяви про прийняття спадщини, поданої ІНФОРМАЦІЯ_3 сином померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 не отримував (а. с. 71-82, т. 2).
Згідно листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25 червня 2018 року № 3457/03.1-41, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що наявний актовий запис про смерть № 9402 від 30 листопада 2007 року, здійснений відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції (а. с. 90, т. 2).
Відповідно до листа Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 03 травня 2019 року, спадкова справа після ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, відсутня (а. с. 182, т. 2).
Згідно довідки про склад сім`ї від 03 травня 2007 року № 1673 ОСОБА_3 з 08 червня 1979 року і до дня смерті була зареєстрована у спірній квартирі, виписана у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 15, т. 2).
ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі з 08 червня 2007 року (а. с. 17, т. 1, а. с. 103, т. 2).
Як зазначав позивач, дарувальник - ОСОБА_2 є пасинком ОСОБА_3, яка жила одна в спірній квартирі після смерті чоловіка - ОСОБА_4 (батька ОСОБА_2 ).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.