Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 337/4725/18
провадження № 61-17010 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
представник позивачів - адвокат Новіков Ігор Олександрович;
відповідач - Запорізька міська рада;
представник відповідача - Дитяткова Алла Григорівна;
третя особа - міське комунальне підприємство "Основаніє";
представник третьої особи - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року у складі судді Кучерука І. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання на набувальною давністю права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 06 січня 1971 року квартира АДРЕСА_1 була видана матері (бабусі) позивачів - ОСОБА_5, яка на той час працювала у КП "ВРЕЖО № 6", ЖЕК № 17, що підтверджується ордером від 06 січня 1971 року № 118. Зазначали, що працюючи у КП "ВРЕЖО № 6" в період з 21 вересня 1971 року по 24 серпня 1985 року ОСОБА_5 мала право на отримання вказаної квартири у власність, але не встигла оформити документи та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті в квартирі проживали ОСОБА_1 (син), ОСОБА_6 (син), його дружина ОСОБА_7 та їх дитина ОСОБА_2
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 1994 року змінено умови договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_7 з неповнолітньою дитиною кімнату, площею 12,7 кв. м, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - кімнату, площею 16,5 кв. м, з укладанням окремих договорів найму на вказані кімнати.
Зазначали, що на даний час у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: в кімнаті № 5, площею 12,7 АДРЕСА_3, – ОСОБА_6, в кімнаті № 6 , площею 16,5 кв. м, яка складає 14/25 частин квартири, - ОСОБА_1 .
Вказували, що з метою отримання квартири у власність шляхом приватизації звертися до МКП "Наше місто" із відповідною заявою, на що 27 серпня 2017 року отримали відповідь, що приватизація вказаної квартири є неможливою, оскільки вона є службовою і щоб отримати рішення про її виключення із числа службових, особа, яка отримала право на її отримання, повинна особисто звернутись із заявою щодо виключення квартири із числа службових, що є неможливим у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 .
Зазначали, що проживають у цій квартирі, сплачують комунальні послуги, проте, не можуть отримати її у власність в порядку приватизації, оскільки квартира має статус службового житла.
Ураховуючи викладене, посилаючись на вимоги статті 344 ЦК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,2 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, їх спільною частковою власністю, визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 14/25 частин, а за ОСОБА_2 - на 11/25 частин вказаної квартири, яка належала Запорізькій міській раді.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2019 року до участі у розгляді справи третьою особою залучено міське комунальне підприємство "Основаніє" (далі - МКП "Основаніє").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі були вселені в спірне житло як члени сім`ї наймача ОСОБА_5, яка отримала вказане житло на підставі ордеру у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із житловим органом міської ради, тобто, отримала квартиру у користування, на час вселення наймач і члени її сім`ї знали про відсутність у них підстав для набуття права власності, тому позивачі не є добросовісними набувачами і підстав, з якими закон пов`язує визнання права власності в порядку статті 344 ЦК України, немає.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що власником квартири АДРЕСА_1 є АДРЕСА_5, вказана квартира є службовою квартирою МКП "Основаніє" та перебуває в оперативному управлінні підприємства, а позивачі приживали у спірній квартирі та користувалися нею як члени сім`ї наймача ОСОБА_5, а тому таке володіння майном не може вважатися безтитульним, що унеможливлює задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 337/4725/18 із Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясуванно фактичні обставини справи. Вважає, що ОСОБА_5, якій було надано спірну квартиру, повністю її відпрацювала та мала право на отримання квартири у власність шляхом приватизації, але не встигла оформити документи у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі впевнені, що спірна квартира насправді виключена з числа службових, оскільки власник майна жодного разу, починаючи з моменту смерті ОСОБА_5, не звернувся до них з вимогою про звільнення майна. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безперервно, відкрито та добросовісно володіють спірною квартирою більше ніж десять років, сплачують комунальні послуги. Суди не врахували вказані факти та неповно з`ясували обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Запоріжжя від 24 грудня 1970 року № 404/1 квартира АДРЕСА_1 зарахована до числа службових та закріплена за домоуправлінням № 17 міськжитлуправлінням (а. с. 18).
Встановлено, що двірнику ОСОБА_5 ЖЕК № 17 видав ордер від 06 січня 1971 року № 118 на право зайняття службової квартири АДРЕСА_1 (а. с. 17).
Зі змісту архівної довідки від 28 серпня 2017 року № 91-ок, виданої МПК "Основаніє", ОСОБА_5 21 вересня 1971 року прийнята двірником ЖЕК № 17 та 24 серпня 1985 року звільнена за власним бажанням (а. с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а. с. 15).
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20 вересня 2017 року за № 01-22/01/3530, ОСОБА_5 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 12 жовтня 1971 року по 23 березня 1990 року (а. с. 52).
Відповідно до архівної довідки від 21 серпня 2017 року № 146, виданої МПК "Основаніє", в документах архівного фонду ВП КП "ВРЕЖО № 6", відомостей щодо надання ОСОБА_5 службового житла - квартири АДРЕСА_1 за період з 1971 року по 1985 рік не виявлено (а. с. 53).
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 1994 року змінено умови договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_7 з неповнолітньою дитиною кімнату, площею 12,7 кв. м, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - кімнату, площею 16,5 кв. м, з укладанням окремих договорів найму на вказані кімнати (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а. с. 20).
Згідно інформації, наданої МПК "Основаніє" 15 січня 2019 року № 20/01-04, власником квартири АДРЕСА_1 є Запорізька міська рада, вказана квартира є службовою квартирою МКП "Основаніє" та перебуває в оперативному управлінні підприємства (а. с. 49).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.