Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 488/508/15
провадження № 61-2255св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Третя Миколаївська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2019 року у складі судді Селіщевої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Третя Миколаївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що у березні 1999 року вона почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, до часу смерті останнього, тобто до
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб не було зареєстровано, однак між ними склалися сімейні відносини, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, піклувались один про одного, а також спільною працею та за спільні кошти за час спільного проживання разом придбали нерухоме та рухоме майно.
В установлений законом 6-місячний строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася позивач та ОСОБА_2, яка є матір`ю спадкодавця - ОСОБА_4, а також його син - ОСОБА_3, які є спадкоємцями першої черги за законом.
Через те, що між спадкоємцями існує спір щодо спадкового майна, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги остаточно просила:
- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, починаючи з березня 1997 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 :
- 73/100 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами,
- будівельних матеріалів, роботи, обладнання, вироби і конструкції, використані у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;
- а також автомобілі марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску; VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_2,
2003 року випуску та VOLKSWAGEN легковий, державний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску;
- визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного майна.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із березня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 73/100 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок літ. А; нежитлову прибудову літ. А 1; нежитлову прибудову літ. А 4; сарай літ. Ж; сарай літ. Л-2.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 будівельні матеріали, роботи, обладнання, вироби і конструкції, використані у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: господарський блок літ. Г; навіс
літ. Г-1; вбиральню-душ літ. Д; сарай літ. Е; навіси літ. Ж, З, І; сарай літ. К; голуб`ятню літ. Л.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 автомобілі марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску; VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску та VOLKSWAGEN легковий, державний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 73/200 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок літ. А; нежитлову прибудову літ. А 1; нежитлову прибудову літ. А 4; сарай
літ. Ж; сарай літ. Л-2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: господарський блок літ. Г; навіс
літ. Г-1; вбиральня-душ літ. Д; сарай літ. Е; навіси літ. Ж, З, І; сарай літ. К; голуб`ятня
літ. Л.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортних засобів:
- автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_1,
1991 року випуску;
- автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_2,
2003 року випуску;
- автомобіля марки VOLKSWAGEN легковий, державний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що позивач довела належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт проживання з ОСОБА_4 починаючи із 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, день його смерті, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, у будинку АДРЕСА_1 . При цьому вони мали спільний бюджет, спільно вели господарство. У їх відносинах були наявні взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, у тому числі і щодо спільного виховання дітей позивача. У період фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 своєю особистою працею та за рахунок внесення як особистих коштів до спільного бюджету, а також спільних коштів, які виникли внаслідок спільної праці по вирощуванню худоби, придбавали майно з метою спільного ним користування, а саме добудували житловий будинок
АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_4, до ступеня готовності 100 % з надвірними та господарськими будівлями, придбали та переобладнали у нежитловий будинок господарського призначення із ступеню готовності 100 % будинок
АДРЕСА_2 , а також придбали у 2013 році легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску. Також, під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, для ведення господарства придбані у 2007 році вантажний фургон марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску; у 2010 році вантажний бортовий малотоннажний автомобіль марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_1,
1991 року випуску.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач довела факт свого проживання із померлим ОСОБА_4 однією сім`єю у період із березня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому спірне майно є їхньою спільною сумісною власністю.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 червня
2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення,обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Крім того, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно набуте внаслідок їх спільної праці, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_5 із 24 квітня 1993 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який розірвано 16 грудня 1998 року .
Станом на момент початку спільного проживання однією сім`єю, у 1999 році, ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 в іншому шлюбі не перебували. Проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у будинку АДРЕСА_1 по день смерті останнього.
Вказаний будинок ОСОБА_4 отримав за нотаріально посвідченим договором дарування від 06 липня 1995 року, як незакінчений будівництвом із 69 % готовності. Вказаний будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно добудовано за спільні кошти до 100 % ступеня готовності.
Із 2000 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, займалась торгівлею продовольчими товарами на ринку "Колос" у м. Миколаєві, мала дохід та використовувала працю найманих працівників, що підтверджується наявними у справі патентом, довідками з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, квитанціями про сплату орендної плати, договорами з найманими працівниками.
Також, у період спільного проживання та за спільні сумісні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14 вересня 2000 року № 362, посвідченого на Універсальній Біржі "Марія", придбали житловий будинок АДРЕСА_2, який оформлений на ОСОБА_4 . Вказаний будинок позивач та ОСОБА_4 спільними коштами, в інтересах сім`ї, переобладнали у нежитловий будинок господарського призначення, у якому вирощували велику кількість худоби, та від продажу якої отримували спільний дохід.
Крім цього, позивачем та ОСОБА_4, за спільні сумісні кошти придбані для спільного використання в господарстві та для особистого використання транспортні засоби: у 2000 році легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, державний номер
НОМЕР_3 , 2006 року випуску; у 2007 році вантажний фургон марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску; у 2010 році вантажний бортовий малотоннажний автомобіль марки VOLKSWAGEN transporter CC, державний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із спадкової справи № 504/2014, заведеної Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_4, вбачається, що після його смерті із заявами про прийняття спадщини в установлений законом строк звернулися: ОСОБА_1 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу; мати померлого - ОСОБА_2 та син померлого - ОСОБА_3 . Данні про наявність заповіту у спадковій справі відсутні.
Із копії технічного паспорту на будинок АДРЕСА_2, виготовлений Миколаївським МБТІ станом на 27 травня 2008 року та довідки
від 26 травня 2008 року № 1450, вбачається, що за вказаною адресою розташовані такі споруди:
- господарський блок літ. Г, переобладнаний з житлового будинку;
- навіс літ. Г?;
- вбиральня-душ літ. Д;
- сарай літ. Е;
- навіс літ. Ж;
- навіс літ. З;
- навіс літ. И;
- сарай літ. К;
- голуб`ятня літ. Л.
Вказані споруди побудовані у 2005 році, і за своїм правовим статусом є самочинно збудованими, без належного дозволу та затвердженого проекту.
Відповідно до акта про проживання від 16 січня 2015 року, складеного за участю мешканців АДРЕСА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11 , які надавали свідчення суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, перебували у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та дружина, вели спільне господарство, спільно утримували житло та інше спільне майно, сплачували комунальні та інші послуги, проводили спільні сімейні витрати, спільно купували майно, утримували його, взаємно матеріально та морально підтримували один одного, мали спільний побут та бюджет.
Копії книжок з оплати житлово-комунальних послуг вказують, що позивач приймала участь у сплаті послуг за житлові будинки
АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 вересня 2016 року
№ 125-059, проведеної відповідно до ухвали Корабельного районного суду
м. Миколаєва від 11 грудня 2015 року експертом РТПП Миколаївської області
ОСОБА_12 , вбачається, що усі надвірні господарські будови, призначені для утримання худоби та птиці за адресою: АДРЕСА_2, мають 100 % ступінь готовності. Вартість будівельних робіт і матеріалів, у цінах на момент проведення експертизи, та які були використані під час їх будівництва, складає
443 726,00 грн, із яких: вартість будівельних матеріалів - 253 054,00 грн та вартість будівельних робіт - 190 672 грн.
Пунктом 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 вересня 2016 року № 125-059 встановлено, що на час проведення експертизи цей будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами має 100 % ступінь готовності.
Із дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 02 вересня 2016 року № 125-059, вбачається, що у період із березня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 була виконана добудова та реконструкція житлового будинку на АДРЕСА_1, у вигляді добудови 2-го поверху літ. А2-2, прибудовані нежитлові приміщення літ. А1, А2, А3 та реконструкція з капітальним ремонтом нежитлових надвірних господарських будов - сарай, гараж літ. Ж, Д, та навіси
літ. М-2, Н, О, П.