ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 569/17067/15-а
адміністративне провадження № К/9901/2976/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, Комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради, третя особа - Управління Держпраці у Рівненській області про визнання медичного висновку недійсним, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 15.06.2017, прийняту у складі головуючого судді Куцоконя Ю.П., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, постановлену у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г. (головуючий), Капустинського М.М., Моніча Б.С.
І. Суть спору
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, Комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради, третя особа - Управління Держпраці у Рівненській області про визнання медичного висновку недійсним, в якому просила суд скасувати медичний висновок клініко-експертної комісії управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про стан здоров`я громадянки ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 19.10.2012, коли вона перебувала на своєму робочому місці під час розгляду проблемного питання, зі сторони директора школи на неї здійснювався моральний тиск. Внаслідок безпідставних звинувачень та образ у її сторону, у неї значно погіршився стан здоров`я, вона перестала розмовляти, порушилося письмо. Лікар швидкої медичної допомоги повідомив, що у неї гіпертонічний криз і почався інсульт. Внаслідок вказаних дій, після тривалого та неодноразового стаціонарного лікування, їй була встановлена третя група інвалідності.
3. Позивачка вважає, що інвалідність отримана нею під час виконання трудових обов`язків, а тому медичний висновок, який фактично вказану обставину заперечує, є передчасним, необґрунтованим і таким, що підлягає до скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 19.10.2012 з ОСОБА_1 вчителем початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Здолбунівської районної ради Рівненської області, мав місце нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (невротична реакція на стрес), що підтверджується актом форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 19.10.2012 в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Здолбунівської районної ради Рівненської області від 11.02.2014, а також актом форми Н-1 № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 11.02.2014.
4. У подальшому, 29.08.2013 позивачу була встановлена третя група інвалідності по загальному захворюванню з ураженням ЦНС, про що свідчить виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0013980 від 29.08.2013.
5. Як слідує з інформації управління охорони здоров`я на ім`я начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Рівненській області, викладеній у листі від 30.01.2014 № 03-03/855/Г, управління охорони здоров`я проінформувало останнього про те, що питання, поставлені ним, детально вивчені та проаналізовані клініко-експертною комісією управління охорони здоров`я, про що складено відповідний медичний висновок, який додано до цієї інформації.
6. Згідно медичного висновку про стан здоров`я громадянки ОСОБА_1, 1964 р.н., жительки Здолбунівського р-ну, с.Гільча ІІ, вчителя початкових класів у Здолбунівській загальноосвітній школі № 5, комісією було встановлено, що дійсно 19.10.2012 у ОСОБА_1 мала місце невротична реакція ситуаційного характеру, викликана конфліктом на роботі.
7. У зв`язку з поганим самопочуттям позивачка машиною швидкої допомоги була доставлена у Здолбунівську ЦРЛ 19.10.2012, після чого госпіталізована у неврологічне відділення, де проходила курс стаціонарного лікування. В результаті проведеного лікування стан здоров`я хворої значно покращився. 26.10.2012 виписана із стаціонару з рекомендаціями продовжити лікування в домашніх умовах ОСОБА_1 була визнана працездатною, листок непрацездатності закритий з висновком "приступити до роботи 27.10.2012".
8. У вказаному медичному висновку зазначено, що згідно пункту 4 "Класифікатора розподілу травм за ступенем важкості", затвердженого Наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, невротична реакція ситуаційного характеру відноситься до легких травм (перебувала на листку непрацездатності 8 днів).
9. Так, на підставі отриманих медичних документів комісія зробила висновок, що звернення до лікарів різних лікувально-профілактичних закладів з приводу дисциркуляторної енцефалопатії першого, другого ступеня, артеріальної гіпертензії, тривале амбулаторне та стаціонарне лікування з послідуючим встановленням групи інвалідності не відноситься до наслідків перенесеної невротичної реакції ситуаційного характеру.
10. Не погодилася з таким висновком медичної комісія ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 15.06.2017 у задоволенні позову відмовив.
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що медичний висновок клініко-експертної комісії управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про стан здоров`я громадянки ОСОБА_1 прийнято правомірно, а тому він не підлягає скасуванню, оскільки встановлена позивачу третя група інвалідності не пов`язана із нещасним випадком, що стався з нею 19.10.2012 у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 Здолбунівської районної ради Рівненської області, що підтверджується відповідним висновком експерта № 1 від 31.01.2017.
13. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційні скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
15. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
18. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
19. За визначенням, закріпленим у пункті 7 частини першої статті 3 згаданого Кодексу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
20. Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
VI. Оцінка Верховного Суду
21. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
22. На думку колегії суддів суду касаційної інстанції такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.
23. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
24. За визначенням, закріпленим у пункті 7 частини першої статті 3 цього Кодексу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
26. Відповідні норми права містить КАС України в редакції від 15.12.2017.
27. Так, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
29. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
30. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
31. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
32. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій.
33. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.