ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2020 року
Київ
справа №463/1352/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21241/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І. В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюка Василя Івановича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 03 листопада 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Лакамської Ж.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й.),
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1), інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюка В.І. (далі -відповідач-2), у якому просив:
- визнати незаконними дії інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюк В.І., скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюк В.І. від 15.11.2015 року якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП,
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, за відсутністю у діях позивача складу правопорушення.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюк В.І. від 25.11.2015 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України. У даній постанові вказано, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем Subaru Forester д.н.з НОМЕР_1, 25 11.2015 року о 13:25 год. у м.Львові на вул.Личаківська 21, не виконав вимогу дорожньої розмітки п.1.1., здійснивши поворот ліворуч, перетнувши її чим порушив Правила дорожнього руху України. Указує, що зазначені у постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки при складанні оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції не було всебічно, повно та об`єктивно досліджено всі матеріали справи. З урахуванням наведених мотивів просить визнати незаконними дії інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюк В.І., скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюк В.І. від 15.11.2015 року якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 25 листопада 2015 року інспектором роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції Романюком В.І. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №679213, згідно якої позивач ОСОБА_1 25 листопада 2015 року на вул.Личаківській 21 в м.Львові о 13:25 год. керуючи автомобілем Subaru Forester д.н.з НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, здійснив поворот ліворуч, чим порушив ч.1 ст. 122 КУпАП. Згідно даної постанови позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.(а.с.3).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у задоволені адміністративного позову було відмовлено.
5. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем в силу вимог статті 71 КАС України був доведений факт скоєння правопорушення.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
7. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що лівий поворот на вул.Личаківській, 21 виконати у вказаному місці є фізично неможливо. Зазначає, що оцінка цього доказу судами не відображена в рішеннях судів.
7.1. Позивач указує, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
7.2. Також, позивач зазначає, що в суді першої інстанції заявляв клопотання про допит свідка, але суд відмовив в задоволені клопотання, чим порушив принцип всебічності. Суд як доказ взяв лише показання інспектора, який був допитаний в якості свідка.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
9. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
10. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
11. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 29 квітня 2020 року №699/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
13. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.
14. Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
19. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
21. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
22. Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
23. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.