ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9474/18
провадження № К/9901/7130/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій частині, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 20 листопада 2018 року у складі головуючого судді - Кузьменко А.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.,
І. Суть спору
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та нечинним пункт 17 Розділу V Наказу Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5 "Про затвердження Порядку допуску до професії приватного виконавця" (далі також - Порядок №3053/5) як такий, що не відповідає частині третій статті 21 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі також - Закон №1403-VIII).
2. В мотивування позову позивач зазначає, що в період часу з 03 квітня 2017 року до 28 квітня 2017 року нею пройдено навчальні курси з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України та отримано свідоцтво №315 від 06 травня 2017 року.
2.1. В період з 19 червня 2017 року до 19 липня 2017 року позивачем пройдено стажування на базі Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполя та отримано свідоцтво про проходження стажування №51 від 03 серпня 2017 року.
2.2. Листом відповідача від 12 вересня 2017 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено, що згідно до протоколу засідання Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України від 11 вересня 2017 року №24 прийнято рішення про надання їй допуску до складання кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, а листом від 13 вересня 2017 року за №25871-0-33-17 повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця 23 жовтня 2017 року в місті Києві.
2.3. 23 жовтня 2017 року, як вказала позивач у позовній заяві, вона прийняла участь у кваліфікаційному іспиті приватного виконавця, за результатами якого нею набрано 80,71 загальної кількості балів: за виконання тестових завдань теоретичної частини - 44 бали, за виконання ситуаційних завдань - 24 бали, за виконання практичного завдання - 12,71 бали. Іспит позивачем не складено, оскільки остання не набрала обов`язкових 15 прохідних балів за практичне завдання відповідно до пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5.
2.4. В подальшому, листом від 08 травня 2018 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця 04 червня 2018 року в місті Києві.
2.5. 04 червня 2018 року позивач повторно прийняла участь в кваліфікаційному іспиті приватного виконавця, за результатами якого позивачем набрано 78,66 загальної кількості балів: за виконання тестових завдань теоретичної частини - 43 бали, за виконання ситуаційних завдань - 23 бали, за виконання практичних завдань - 12,66 балів, тобто, позивач повторно не склала кваліфікаційний іспит, оскільки не набрала обов`язкових 15 прохідних балів за практичне завдання відповідно до пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5.
2.6. На думку позивача, положення пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, суперечать частині третій статті 21 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки виконання практичного завдання не є автоматизованим тестуванням, оцінюється не Системою тестування, а Кваліфікаційною комісією, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
3. Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що Порядок допуску до професії приватного виконавця, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, є підзаконним нормативно - правовим актом, тобто виданий на основі Закону, відповідно до Закону, який спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів.
3.1. Вказаним Порядком, затверджено єдину процедуру допуску до професії приватного виконавця особи, яка виявила намір здійснювати таку діяльність.
3.2. Абзацом 2 пункту 17 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, визначено, що оцінювання виконаного особою практичного завдання здійснюється Кваліфікаційною комісією приватних виконавців, такі повноваження надані Кваліфікаційній комісії відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Положенням про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2430/5, передбачені повноваження Кваліфікаційної комісії щодо здійснення оцінювання практичного завдання.
3.3. Запровадження практичного завдання як складової автоматизованого анонімного тестування, не означає наявності корупційних ризиків та суб`єктивного фактору в оцінюванні осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, а проведення такого практичного завдання є одним із різновидів тестових завдань та належить до групи відкритих тестових завдань.
3.4. Тобто, на думку представника відповідача, Розділ V, зокрема пункти 13, 16, 17, 21, Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, не суперечать вимогам Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та є нормами, прийнятими відповідно до вказаного Закону з метою його конкретизації, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Судами встановлено, що з 03 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 пройдено навчальні курси з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів відповідно до Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5 в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України та отримано свідоцтво №315 від 06 травня 2017 року.
5. В період з 19 червня 2017 року до 19 липня 2017 року позивачем пройдено стажування на базі Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполя.
6. Копією свідоцтва про проходження стажування №51 від 03 серпня 2017 року, виданого Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підтверджується, що ОСОБА_1 пройшла стажування у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, як особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
7. Листом Міністерства юстиції України від 12 вересня 2017 року №25871-0-33-17 позивача повідомлено про те, що згідно протоколу засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 11 вересня 2017 року №24 прийняте рішення про надання позивачу допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, а листом від 13 вересня 2017 року за № 25871-0-33-17 позивача повідомлено про проведення кваліфікаційного іспиту 23 жовтня 2017 року.
8. За результатами кваліфікаційного іспиту прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 іспит не складено та відмовлено у видачі останній посвідчення приватного виконавця.
9. В подальшому, листом від 08.05.2018 за №25871-0-33-17 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1. про допуск останньої до складання кваліфікаційного іспиту, який буде проведений 04 червня 2018 року.
10. За результатами повторного кваліфікаційного іспиту прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 іспит не складено та відмовлено у видачі останній посвідчення приватного виконавця.
11. Позивач вважаючи, що практичне завдання за своєю суттю не є автоматизованим тестуванням у розумінні частини третьої статті 21 Закону №1403-VIII, оскаржила пункт 17 Розділу V Порядку №3053/5 до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, в позові відмовлено.
13. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 17 Розділу V Порядку №3053/5 не суперечить вимогам частини третьої статті 21 Закону №1403-VIII, а спрямований саме на виконання приписів цього Закону та затверджує єдину процедуру проведення практичного завдання під час складання кваліфікаційного іспиту особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
14. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
15. Позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
16. В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що Кваліфікаційна комісія приватних виконавців Міністерства юстиції України наділена повноваженнями щодо проведення кваліфікаційних іспитів, які проводяться шляхом автоматизованого тестування, та затвердження їх результатів, і не наділена повноваженнями щодо оцінювання результатів їх проведення.
16.1. Відповідно до п. 4 Розділу V Порядку №3053/5 для складання кваліфікаційного іспиту використовується електронна система для проведення автоматизованого анонімного тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
16.2. В свою чергу, оскаржувані положення, на думку позивача, суперечать вимогам закону, а саме перетворення автоматизованого тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, в ручне оцінювання членами комісії, що порушує права позивача на доступ до професії приватного виконавця.
17. Відзив на касаційну скаргу представник Міністерства юстиції України не подавав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Спірні правовідносини, регулюються Конституцією України, Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Порядком допуску до професії приватного виконавця, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року №3053/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 07 листопада 2016 року №1445/29575, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
25. За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
26. У відповідності до пунктів 1, 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.