ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/16282/17
провадження № К/9901/6204/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Шевченко Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Безименної Н. В., суддів: Аліменка В. О., Кучми А. Ю.
І. Суть спору
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області щодо неналежного нарахування одноразової виплати ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11;
1.2. зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області у повному обсязі виконати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року № 2а-230/11, а саме: вчинити дії щодо здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 одноразової виплати у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, станом на 11 квітня 2012 року та направити відповідне розпорядження до Головного управління ДКС України в Київській області для виплати;
1.3. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11;
1.4. стягнути з ДКС України на користь ОСОБА_1 грошову суму, що перерахована Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області за рішенням суду, з урахуванням інфляції за 2011 - 2017 роки та компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації Київської області провести нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації за втрату годувальника, виходячи із розміру 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року.
2.1. Крім того, вищевказаним рішенням стягнуто з Київського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму одноразової компенсації за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.
2.2. Однак, незважаючи на наведене судове рішення, його фактично відповідачами не виконано.
2.3. Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою захисту своїх прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який був інвалідом І групи, категорія І, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
4. Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11, яка набрала законної сили, позов задоволено повністю: визнано дії Управління соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації протиправними; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації Київської області провести нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації за втрату годувальника, виходячи із розміру 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, стягнуто з Київського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму одноразової компенсації за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.
5. У жовтні 2014 року позивач звернулась до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області із заявою про прийняття до виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11.
6. За наслідком звернення представника позивача до Головного управління ДКС України у Київській області із заявою від 14 вересня 2017 року, листом від 25 вересня 2017 року № 12-04/1332-5065 заявника повідомлено, що погашення заборгованості за судовим рішенням здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою (КПКВ 3504040 Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою), які виконуються, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. У вказаному листі звернуто увагу, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на поточний рік за Програмою передбачено 500 млн.грн., в той час, як на виконання знаходяться рішення судів на суму 3171,49 млн.грн., що надійшли та зареєстровані раніше даного рішення, а безспірне списання коштів буде проводитися в порядку черговості, з урахуванням надходжень бюджетних коштів за Програмою після виконання рішень судів, що надійшли раніше зазначеного рішення суду.
7. Крім того, листом від 20 жовтня 2017 року № 19473- 223/02.2 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області повідомило про те, що останнє передало пакет документів згідно з актом приймання - передавання за І квартал 2016 року від 08 квітня 2016 року (І перша черга) до Головного управління ДКС України в Київській області. У даному листі також зазначено, що згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Фастівської міської ради про здійснення стягувачу нарахування та проведення виплати встановлено, що ОСОБА_1 згідно з постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11 нараховано заборгованість у розмірі 44554,00 грн. Запропоновано позивачу з питань подальшої виплати заборгованості по виконавчому документу звертатись до Головного управління ДКС України у Київській області.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області щодо неналежного нарахування одноразової виплати ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року.
8.2. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області виконати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року, здійснивши перерахунок призначеної ОСОБА_1 одноразової виплати у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 11 квітня 2012 року, направивши відповідне розпорядження до Головного управління ДКС України в Київській області для виплати.
8.3. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року.
8.4. Стягнуто з ДКС України на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову суму, що перерахована Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року та з урахуванням компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
8.5. В решті позову - відмовлено.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДКС України допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення суду, яке набрало законної сили та наявність підстав для нарахування і виплатити позивачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до ДКС України, а Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області при визначенні розміру одноразової компенсації мав застосовуватись розмір мінімальної заробітної плати станом на 11 квітня 2012 року, тобто на момент перерахунку такої одноразової компенсації.
10. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі представник ДКС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
12. Свою касаційну скаргу мотивує надходженням акту приймання-передавання до органів казначейства 10 липня 2017 року та саме з цієї дати виконавчий лист про стягнення коштів на користь позивача взятий на облік до виконання. Стверджує, що посилання суду на обов`язок ДКС України перерахувати кошти по справі № 2а-230/11 у тримісячний строк є помилковим тлумаченням норм матеріального права, оскільки ДКС України здійснює погашення заборгованості за судовим рішенням зобов`язального характеру відповідно до норм Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, що робить неможливим застосування до спірних правовідносин тримісячного строку виконання відповідно до норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.
13. Водночас представник позивача Бондар В. В. у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій- без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.