ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-7625/11/2670
провадження № К/9901/5576/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України, за участю третіх осіб - Профспілки працівників державних установ міста Києва, Первинної профспілкової організації Апарату Ради національної безпеки та оборони України, про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Мазур А. С., суддів: Літвінової А. В., Шевченко Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ключковича В. Ю., суддів: Губської О. А., Сорочка Є. О.
І. Суть спору
1. У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі - Апарат РНБО України), за участю третіх осіб - Профспілки працівників державних установ міста Києва, Первинної профспілкової організації Апарату Ради національної безпеки та оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (14 липня 2015 року), просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати розпорядження Секретаря РНБО України від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положення Указу Президента України від 05 квітня 2011 року № 353/2011";
1.2. визнати незаконним та скасувати розпорядження Секретаря РНБО України від 10 червня 2011 року № 394/2011-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в Апараті РНБО України на підставі пункту 1 частин першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників;
1.3. поновити ОСОБА_1 на роботі;
1.4. зобов`язати Апарат РНБО України здійснити ОСОБА_1 виплати за час вимушеного прогулу з компенсацією відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари, тарифи та послуги.
2. В мотивування позову зазначає, що відповідачем в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 42 КЗпП України видано розпорядження Секретаря РНБО України від 10 червня 2011 року № 394/2011-к, за змістом якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника управління - завідувачу відділу фінансової безпеки і детінізації економіки управління фінансової безпеки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки.
2.1. Вважаючи розпорядження Секретаря РНБО України, що стосуються звільнення позивача з посади протиправним, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 обіймав посаду заступника керівника управління фінансової безпеки - завідувача відділу фінансової безпеки і детінізації економіки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату РНБО України, віднесену до II категорії посад державних службовців, та мав 4 ранг державного службовця.
4. Указом Президента України від 05 квітня 2011 року № 353/2011 "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України": затверджено граничну чисельність працівників Апарату РНБО України у кількості 90 штатних одиниць (пункт 1); визначено структуру Апарату РНБО України (пункт 2); доручено Секретареві РНБО України: ужити в установленому порядку заходів щодо приведення штатного розпису Апарату РНБО України у відповідність із цим Указом; забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних зі скороченням чисельності працівників Апарату РНБО України, в тому числі попередження в установленому порядку працівників про наступне звільнення, забезпечення при їх звільненні безумовного виконання вимог законодавства України про державну службу, про працю (пункт 4).
5. Також, вищевказаним Указом Президента України Секретарю РНБО України було доручено вжити в установленому порядку заходи щодо приведення штатного розпису Апарату РНБО України у відповідність із цим Указом.
6. Так, відповідачем до профспілкового комітету Апарату РНБО України було скеровано лист від 06 квітня 2011 року № 1217-557-12-8 з інформацією щодо майбутнього скорочення працівників Апарату РНБО України та приведення штатного розпису у відповідність до Указу Президента України від 05 квітня 2011 № 353/2011, відповідно до якого, в свою чергу, Президент України як Голова РНБО України, затвердив граничну чисельність працівників Апарату РНБО України у кількості 90 штатних одиниць, визначив нову структуру Апарату РНБО України та доручив Секретареві РНБО України низку заходів.
7. 13 квітня 2011 року позивача письмово попереджено про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, скороченням посад та ліквідацією департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки згідно з розпорядженням Секретаря РНБО України від 08 квітня 2011 року № 37/2011 "Про виконання Указу Президента України від 05 квітня 2011 року № 353/2011".
8. Розпорядженням Секретаря РНБО України від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положень Указу Президента України від 05 квітня 2011 року № 353/2011" на виконання Указу Президента України від 05 травня 2011 року №353/2011 внесено зміни до організаційної структури та чисельності підрозділів Апарату РНБО України, затвердивши її у новій редакції; затверджено штатний розпис Апарату РНБО України на 2011 рік; утворено робочу групу з питань вивільнення працівників Апарату РНБО України, що підлягають скороченню, та штатної розстановки тих працівників, які залишаються, і затверджено її персональний склад; робочій групі визначено надати Секретарю РНБО України до 20 лютого 2011 року пропозиції штатної розстановки тих працівників, які залишаються; відділу кадрів - в установленому порядку здійснити комплекс заходів, передбачених КЗпП України; фінансово-економічному управлінню -забезпечити всі виплати відповідно до чинного законодавства.
9. В подальшому, відповідачем на розгляд профспілкового комітету відповідно до статті 43 КЗпП України внесено подання зі списком членів профспілки (одним з яких був позивач) для надання згоди на їх звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке погоджено на засіданні профспілкового комітету Апарату РНБО України 01 червня 2011 року, що оформлено відповідним протоколом № 13.
10. Крім того, звільнення ОСОБА_1 як члена профкому первинної профспілкової організації Апарату РНБО України погоджено також і постановою президії Київського міського комітету профспілки працівників державних установ міста Києва від 03 червня 2011 року № 4.2.
11. На підставі заяви позивача розпорядженням Секретаря РНБО України від 10 червня 2011 року № 394/2011 позивачу надана відпустка до 16 липня 2011 року з наступним звільненням із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
12. Згідно з довідкою відділу кадрів Апарату РНБО України від 26 серпня 2011 року № 12/98-к станом на 15 липня 2011 року в Апараті РНБО України вакантною була посада прес-секретаря.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Справа розглядалась судами неодноразово.
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, в позові відмовлено.
15. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах роботодавцем дотримано встановлений законом порядок звільнення позивача.
16. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
18. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано висновки суду касаційної інстанції та взагалі не досліджувалось питання переважного права позивача на залишення на службі, відсутні докази щодо пропонування позивачу таких посад.
18.1. Стверджує, що судами не перевірені доводи позивача щодо наявності вакантних посад, оскільки довідка відділу кадрів Апарату РНБО України від 26 серпня 2011 року № 12/98-к про те, що станом на 15 липня 2011 року в Апараті РНБО України вакантною була посада прес-секретаря, на думку позивача, є неналежним доказом з огляду на те, що позивача звільнено 10 червня 2011 року згідно з оскаржуваним розпорядженням Секретаря РНБО України № 394/2011.
18.2. Наголошує, що судами порушено вимоги частини дев`ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
18.3. Крім того вказує, що судами не застосовано до спірних правовідносин наслідки порушення вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також статті 49-4 КЗпП.
19. Водночас представник РНБО України у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
27. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
28. За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.
Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
29. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
30. У свою чергу, відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.