ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа №826/25618/15
адміністративне провадження №К/9901/34250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко Оксани Павлівни про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Арсірія Р.О., суддів Аблова Є.В., Огурцова О.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України Іванченко О.П., у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ від 22 жовтня 2015 року №3465/к про звільнення його з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з 22 жовтня 2015 року;
- поновити його на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби;
- стягнути на його користь з Міністерства юстиції України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу звільнення по дату поновлення на посаді.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного наказу, оскільки він, на думку позивача, є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. ОСОБА_1 вказував на відсутність з його боку волевиявлення на припинення трудового договору.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2015 року №3465/к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 22 жовтня 2015 року за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)). Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з 22 жовтня 2015 року. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 76166,50 грн. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4829 грн. Зобов`язано Міністерство юстиції України протягом місяця з дня набрання цією постановою законної сили подати до суду звіт про її виконання.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2017 року - без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права. У касаційній скарзі зазначено про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, не дослідили всі матеріали справи та дійшли безпідставного висновку про задоволення позову. Скаржник указує на законність оскаржуваного наказу від 22 жовтня 2015 року №3465/к про звільнення ОСОБА_1 з посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки, на думку відповідача, незазначення у заяві про звільнення конкретно визначеної дати такого звільнення не свідчить про відсутність у позивача добровільного наміру звільнитися та порушення порядку його звільнення. ОСОБА_1 у заяві просив уважати датою звільнення день підписання наказу, а тому узгодженою сторонами датою звільнення позивача є дата винесення наказу №3465/к - 22 жовтня 2015 року і в особовій справі останнього відсутні будь-які заяви, які б підтверджували анулювання досягнутої домовленості. Також Міністерство юстиції України наголошує на тому, що оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, то в цьому випадку норми частини третьої статті 40 КЗпП України не застосовуються.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Позивачем відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року касаційну скаргу на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Бевзенку В.М. (судді-доповідачу, головуючому судді), Данилевич Н.А., Шарапі В.М.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року №688/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Шевцовій Н.В., яку ухвалою від 29 квітня 2020 року прийнято до провадження.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 08 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Наказом Міністерства юстиції України від 06 квітня 2015 року №997/к ОСОБА_1 призначено з 07 квітня 2015 року на посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби із збереженням 11 рангу державного службовця, як такого, що успішно пройшов стажування, в порядку переведення з Державної виконавчої служби України.
14. Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2015 року №3465/к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 22 жовтня 2015 року за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України). Підстава: заява ОСОБА_1
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Статтею 36 КЗпП України закріплено підстави припинення трудового договору, згідно з пунктом 1 частини першої якої підставою припинення трудового договору є угода сторін.
17. У частині першій статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.