ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа №196/1021/16-а(2-а/196/50/2016)
адміністративне провадження №К/9901/16258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у складі судді Бойка Ю.О. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у складі колегії суддів: Чумака С.Ю. (головуючий), Гімона М.М., Юрко І.В. у справі №196/1021/16-а (2-а/196/50/2016) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області (надалі - відповідач, УПФУ в Царичанському районі), в якому просив :
1.1. визнати дії відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог пункту 6 статті 92 Конституції України та Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 25.03.1996 №3946-XII (надалі - Закон №3946-XII), відносно здійснення нарахування пенсії позивача згідно статті 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (надалі - Закон №2262-XII);
1.2. зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію із застосуванням вимог статті 25 Закону №3946-XII та Закону №2262-XII і стягнути з відповідача суми недоотриманої пенсії внаслідок неправильного нарахування пенсійного забезпечення по час вирішення даного питання в суді.
2. Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше було призначено пенсію як інваліду війни третьої групи з 10.02.2007.
4.2. У зв`язку із встановленням позивачу другої групи інвалідності з 01.03.2011 йому проведено відповідний перерахунок пенсії.
4.3. Розмір пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з 01.05.2016, становить 3241,40 грн./міс., з яких 452,00 грн. підвищення пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону №2262-XII.
5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, якому встановлено відповідну групу інвалідності, не відноситься до осіб, на яких поширювалася дія Закону №2262-XII в редакції від 25.03.1996 і підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону №3946-XII відсутні.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції і закриваючи провадження у справі вказав на те, що аналогічні позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду в межах справи №196/231/16-а і постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2016, яка набрала законної сили, у задоволенні відповідних позовних вимог позивачу було відмовлено. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до незаконності оскаржуваних судових рішень та неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суди не врахували положення частини 3 статті 2 КАС України та проігнорували доводи позивача з приводу недотримання відповідачем вимог статті 25 Закону №3946-XII.
8. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дії відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог пункту 6 статті 92 Конституції України та Закону №3946-XII, відносно здійснення нарахування пенсії позивача згідно статті 25 Закону №2262-XII (надалі - Закон №2262-XII) та зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію із застосуванням вимог статті 25 Закону №3946-XII та Закону №2262-XII і стягнути з відповідача суми недоотриманої позивачем пенсії внаслідок неправильного нарахування пенсійного забезпечення по час вирішення даного питання в суді.
11. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що призначена йому пенсія як інваліду війни другої групи відповідачем протиправно виплачується йому без підвищення, яке було передбачено статтею 25 Закону №2262-XII в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 25.03.1996 №103/96-ВР (надалі - Закон №103/96).