ПОСТАНОВА
Іменем України
01 липня 2020 року
Київ
справа №520/3640/19
адміністративне провадження №К/9901/31334/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
за участі:
представника позивача - Ткаченко С.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2019 року (головуючий суддя Спірідонов М.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Чалий І.С.)
у справі за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі - позивач, Ізюмське КПТМ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 грудня 2018 року №0196181208 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 391253,70 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних (далі - ПН) прийнято ГУ ДФС з порушенням норм чинного законодавства України. Контролюючим органом не враховано, що несвоєчасність реєстрації накладних обумовлена неможливістю поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та збільшення ліміту для реєстрації податкових накладних, оскільки позивач має статус постачальника тепла, а тому отримання оплати за надані ним послуги здійснюється із застосуванням спеціальних нормативних приписів щодо порядку розподілу коштів, які отримуються такими підприємствами. На переконання позивача, оскільки він не може вільно розпоряджатися коштами за свої послуги, несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з його вини, а тому притягнення його до відповідальності є неправомірним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстровано виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області як юридична особа, з 25 червня 2003 року перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків. Є платником податку на додану вартість.
Згідно зі Статутом Ізюмське КПТМ є комунальним унітарним підприємством, яке здійснює діяльність в сфері задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією, гарячою водою.
Відділом адміністрування податків Ізюмської ОДПІ - територіального відділення 22 листопада 2018 року було проведено камеральну перевірку з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованих Ізюмським КПТМ за серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року.
За результатами перевірки складено акт від 22 листопада 2018 року № 17077/20-40-12-08-19/32284148 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) із змінами та доповненнями, а саме:
- затримка реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 728800,16 грн, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 % у сумі 72880,06 грн,
- затримка реєстрації податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 118781,52 грн, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 % у сумі 35634,47 грн,
- затримка реєстрації податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 706847,00 грн, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 % у сумі 282739,19 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0196181208 від 5 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних на загальну суму 391253,70 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладних зумовлена специфікою діяльності комунального підприємства в сфері теплоенергетики, яка підлягає державному регулюванню, і таке підприємство не може самостійно визначати розмір грошових коштів, що залишаються у його розпорядженні, зокрема для цілей поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та розрахунку реєстраційного ліміту реєстрування податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України. Така позиція судами сформована з посиланням на положення статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", а також Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року №217. Крім того, суди вказали, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що несвоєчасне збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відбулось з вини позивача. Тобто, визначальною умовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є вчинення порушення вимог податкового законодавства при наявності протиправних дій суб`єкта господарювання, націлених на вчинення такого порушення. Відсутність вини унеможливлює притягнення до відповідальності за податкові правопорушення. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем граничних термінів реєстрації накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) не знайшли свого підтвердження.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що обов`язок перерахувати необхідну суму коштів зі свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) при їх недостатності для здійснення реєстрації податкових накладних покладено на платника податків, а податковому органу надано право відмовити у реєстрації таких податкових накладних у випадку недостатності коштів на відповідному рахунку. Відповідач не погоджується з висновками судів, що оскільки у підприємства не було коштів для поповнення електронного рахунку ПДВ, то притягнення його до відповідальності є протиправним. Звертає увагу, що ця обставина не звільняє позивача від відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, оскільки порядок зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ платника прямо визначено пунктом 200-1.4. статті 200-1 ПК України та не є підставою для порушення платником податку граничного терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Від Ізюмського КПТМ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. На переконання позивача, в його діях немає складу податкового правопорушення, оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулась з підстав, які не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегією суддів визначено, що у цій справі спірним є питання можливості вважати специфіку діяльності комунального підприємства в сфері теплоенергетики підставою для звільнення від відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України.
Відповідь на ці питання в межах спору, переданого на розгляд суду, розкривається через низку правових норм, правильність їх розуміння і застосування.
Статтею 67 Конституції України для кожного встановлений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.