ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
справа №814/82/17
адміністративне провадження №К/9901/34502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Біоносенка В.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевчук О.А., суддів Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 19 грудня 2016 року №353 о/с в частині, що стосується звільнення його зі служби в поліції;
- поновити його на посаді старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;
- стягнути на його користь грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не проводиться жодна реорганізація або скорочення штатів. У штаті відповідача є багато вакансій, проте під час вирішення питання про звільнення ОСОБА_1, йому не було запропоновано жодної з них, що, на думку останнього, суперечить вимогам статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VII) та статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 19 грудня 2016 року №353 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2016 року по 07 лютого 2017 року в сумі 3754,89 грн, без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць у розмірі 5873,11 грн. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5873,11 грн звернуто до негайного виконання.
4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року - без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області не проводиться реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний. Позивачеві перед звільненням не було запропоновано жодної вакантної посади, як в постійному штаті Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції, а висновкам атестаційної комісії від 02 березня 2016 року, на які посилається відповідач, вже надано оцінку в мотивувальній частині постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року в справі №814/1375/16, як протиправним.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права. Скаржник указує на те, що суди залишили поза увагою обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, у зв`язку з чим дійшли висновків, які не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на належних доказах. На думку Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, звільнення позивача є законним і проведено відповідно до норм Закону №580-VII. Також скаржник посилається на те, що при розрахунку позивачеві розміру виплат за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції неправильно застосовано Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260), що призвело до помилкового встановлення кількості днів вимушеного прогулу, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 33 робочих днів, а не 50 календарних днів, як визначив суд, чим незаконно збільшив розмір виплати позивачеві грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Позивачем відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і зупинено виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, крім зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за один місяць.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року касаційну скаргу на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач, головуючий суддя), судді Данилевич Н.А., Шарапа В.М.).
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року №688/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Шевцовій Н.В., яку ухвалою від 29 квітня 2020 року прийнято до провадження.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 08 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
14. 02 березня 2016 року атестаційною комісією №7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
15. 01 липня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №148 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі висновків атестаційної комісії №7 від 02 березня 2016 року.
16. 23 вересня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №814/1375/16 наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01 липня 2016 року №148 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції визнано протиправним і скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
17. 13 жовтня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №288 о/с на підставі вказаної постанови суду в справі №814/1375/16 скасовано пункт наказу від 01 липня 2016 року №148 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
18. 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням тимчасових штатів.
19. ОСОБА_1 не пропонувалися будь-які вакантні посади, які він може обіймати з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
20. 19 грудня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №353 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. У силу статті 68 Закону №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
24. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
25. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.