Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 381/313/18
провадження № 51-330 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Сікана Ю.Л. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017110310001201 від 05 листопада 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Неветленфолу Виноградівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено кожного за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 05 листопада 2017 року приблизно о 02:00 прибули до домоволодіння АДРЕСА_2, де, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення чужого майна проникли до будинку потерпілого ОСОБА_3 та застосували до нього фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Так, ОСОБА_1, обхвативши руками потерпілого, повалив його на підлогу, після чого засуджені завдали кулаками по декілька ударів кожний по тулубу, голові та кінцівках потерпілого, чим заподіяли йому легкі тілесні ушкодження. Під час нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали вказати місце зберігання грошових коштів, цінностей та револьвера. ОСОБА_3, опір якого був подоланий застосуванням до нього фізичної сили, назвав їм місце зберігання грошових коштів у розмірі 10 000 грн та револьвера системи "Флобер". Крім того, з метою подальшої реалізації свого спільного умислу на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділили між собою ролі для досягнення спільної мети: ОСОБА_1 продовжував утримувати потерпілого на підлозі, а ОСОБА_2 почав перевіряти вказані останнім місця в кімнаті та знайшов грошові кошти в сумі 10 000 грн, револьвер системи "Флобер" вартістю 1000 грн, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 та ощадну книжку ПАТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_3, про що повідомив ОСОБА_1 . Після цього, заволодівши вказаним майном та документами, нападники з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 11 000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника останнього - адвоката Гончаренка С.К. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі захисник Сікан Ю.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити та зменшити призначене покарання з 8 років позбавлення волі на менший строк позбавлення волі. При цьому зазначає, що засуджений свою вину визнав та щиро розкаявся, а тому, на переконання захисника, немає підстав для призначення ОСОБА_1 максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 186 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та зменшити призначене покарання з 8 років позбавлення волі на менший строк.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить постановлені щодо нього судові рішення в частині призначеного покарання змінити та призначити йому більш м`яке покарання. При цьому вказує, що судами обох інстанцій не повною мірою було враховано його особу, стан здоров`я, а також зазначає, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, участі у відкритому викраденні чужого майна не брав, вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його вини.
Також засуджений ОСОБА_2 просить зарахувати у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно з ч. 5 ст. 72 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засуджених та захисника не надходило.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційних скарг засуджених та захисника, просила їх залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує на незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зіст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 05 листопада 2017 року та 06 листопада 2017 року, протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 листопада 2017 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 07 листопада 2017 року за участю засудженого ОСОБА_1, протоколі обшуку від 10 листопада 2017 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 24 січня 2018 року за участю засудженого ОСОБА_2, протоколі проведення слідчого експерименту від 30 січня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_3, а також висновку судово-медичної експертизи від 26 січня 2018 року № 75/д та інших доказів, що повністю були досліджені судом та покладені в основу вироку.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.