Постанова
іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 636/625/15-к
провадження № 51-1880 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Вараниці В.М.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бодяна М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 2 жовтня 2018 року та вирок Харківського апеляційного суду від 9 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220440001791, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 2 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років, а на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2014 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Харківський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив 9 грудня 2019 року свій вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК один рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК два роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 115 КК дванадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2014 року по 9 грудня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 2 грудня 2014 року та 5 грудня 2014 року, перебуваючи у будинку своєї знайомої ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 таємно викрав із її жіночої сумки грошові кошти, відповідно на суму 200 грн та 400 грн, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди.
Крім того, ОСОБА_1 15 грудня 2014 року близько 8 години, прийшовши у гості до своєї знайомої ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 та знаходячись у будинку, на ґрунті конфлікту, що виник раптово, умисно накинув на шию ОСОБА_2 ганчір`яний ремінь з халату та, затягнувши його лівою рукою, а правою рукою взявши її за шию, почав душити, закриваючи рота. Втрачаючи свідомість та намагаючись звільнитись від удушення, ОСОБА_2 впала на коліна, а ОСОБА_1 посилив тиск здавлення шиї поки остання не перестала подавати ознаки життя. Довівши до кінця свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_2, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник.
Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок здавлення органів шиї, що супроводжувалось странгуляційною механічною асфіксією.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженого, висновок суду про доведеність його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на доказах, отриманих із порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд послався у вироку на недопустимий доказ - протокол огляду місця події від 15 грудня 2014 року, оскільки при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії поняті фактично не були присутні. Крім того зазначає, що показання понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, викладені у вироку, відрізняються від тих, які вони давали в судовому засіданні. Також вказує, що на досудовому розслідуванні до нього застосовувались недозволені методи і це не було перевірено судом першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції неповно були досліджені обставини провадження, оскільки не були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні вироку не було досліджено матеріали кримінального провадження та не надано жодної оцінки доказам, а сам вирок не було йому вручено.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив її залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Бодян М.В. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, захисника Бодяна М.В. та прокурораВараниці В.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК, місцевий суд належним чином вмотивував на підставі сукупності доказів, зібраних, оцінених та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 про те, що зі слів ОСОБА_2 їм відомо, що ОСОБА_1 2 грудня 2014 року та 5 грудня 2014 року приїжджав до неї та скоїв крадіжки грошей в сумі 200 грн та 400 грн, а також під час телефонної розмови ОСОБА_1 зізнався свідку ОСОБА_8 про те, що він викрав гроші у ОСОБА_2 та обіцяв їх повернути.
Також потерпіла ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 підтвердили, що при прибутті на місце вчинення злочину 15 грудня 2014 року ними було виявлено інсценування смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку, для чого було пошкоджено газовий кран і витерто кров з її обличчя, що давало підстави їм вважати, що при наявності вищевказаних обставин і відсутності безладу в будинку на час настання смерті ОСОБА_2 в будинку перебувала не стороння їй особа.