Постанова
іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 667/1149/16-к
провадження № 51-301 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Короля В.В.,
суддів: Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області
від 25 лютого 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230020002645, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Норакет Ечміадзинського району (Вірменія), мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 7 листопада 2019 року виправлено описку у вироку суду та вказано в тексті вироку прізвище засудженого " ОСОБА_1 ", замість помилкового " ОСОБА_1 ".
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 5 липня 2015 року приблизно
о 5 годині, перебуваючи біля розважального комплексу НК "Аміго" у м. Херсоні по вул. Патона, 10, в ході раптово виниклого конфлікту умисно завдав ОСОБА_2 близько десяти ударів руками і ногами в ділянки голови, тулубу та правої руки, заподіявши їй тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я у виді закритого перелому головки 1 п`ясткової кістки правої кисті, легкі тілесні ушкодження у виді крововиливів в м`які тканини і садно обличчя.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, суперечать доказам, дослідженим під час судового розгляду. При цьому зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 314, 342-345 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час підготовчого судового засідання 17 травня 2017 року сторонам не вручались пам`ятки про права та обов`язки, не з`ясовувалось, чи зрозумілі учасникам їх права й обов`язки та чи не заявляють вони відвід складу суду. Також вказує, що у суді було проведено дванадцять судових засідань, але в жодному з них права та обов`язки учасникам судового провадження не роз`яснювались. Крім того зазначає, що при заміні прокурора 29 жовтня 2018 року, 14 лютого 2019 року, 21 лютого 2019 року, 25 лютого 2019 року, 15 травня 2018 року та 26 червня 2018 року учасникам судового провадження право на відвід прокурора не роз`яснювалось. При цьому, на думку засудженого, не з`ясовувалось питання, чи включені прокурори Мінюкова-Лозицька З.В., Чумаш К.П., Горелко Д.В., Панчин О.С. до групи прокурорів по справі, чи відображено це в ЄРДР та чи приймалась відповідна постанова керівником. Крім того, зазначає, що всупереч ст. ст. 314-1, 374 КПК суд першої інстанції не вирішував питання про надання органом пробації досудової доповіді та не навів у вироку мотивів, з яких призначив йому за ч. 1 ст. 122 КК надто суворе покарання у виді трьох років позбавлення волі. Також вважає, що у вироку судом не вказано підстави для задоволення цивільного позову. Крім того, вказує на те, що він належним чином повідомлений про місце та час апеляційного розгляду не був і апеляційний суд розглянув кримінальне провадження без його участі. Зазначає, що апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Вараниця В.М. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив її залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, прокурора Вараниці В.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно ж із вимогами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_2 про обставини, за яких ОСОБА_1 завдав їй ударів руками і ногами в ділянки голови, тулубу та правої руки, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому головки 1 п`ясткової кістки правої кисті та крововиливи м`яких тканин і садно обличчя; показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями вчинення злочину та розповіли про обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, а саме нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.
Наведені вище показання потерпілої та свідків узгоджуються з даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5, в ході яких вони розповіли про обставини вчинення злочину, зокрема про спосіб та механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ; висновку судово-медичної експертизи від 12 травня 2015 року про виявлення у ОСОБА_2 легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень; висновку додаткової судово-медичної експертизи від 4 листопада 2015 року, відповідно до якого утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 можливо за обставин, вказаних нею та свідком ОСОБА_5 у протоколах допиту і протоколах проведення слідчих експериментів, та відеозаписом з камери відеоспостереження нічного клубу "Аміго", в якому зафіксовано початок конфлікту та бійки між обвинуваченим, потерпілою та свідком ОСОБА_5 .
Поряд з тим апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про достовірність та послідовність показань потерпілої, оскільки вона після вчинення злочину одразу ж викликала працівників поліції, розповіла про вчинене ОСОБА_1 відносно неї насильство, звернулася до поліції із заявою про вчинений злочин, пройшла судово-медичне обстеження.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК.
Доводи ж засудженого щодо недотримання судом вимог кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання також є безпідставними.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, в підготовчому судовому засіданні 17 травня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_1 було вручено пам`ятку про його права та обов`язки, що підтверджується його підписом (т. 1