Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 331/975/17-ц
провадження № 61-36611св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
третя особа - публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати йому кредитні кошти
у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 24 500 доларів США
на строк з 27 серпня 2007 року до 26 серпня 2037 року, з яких: 14 тис. доларів США - на придбання квартири, 10 500 доларів США - для сплати страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3,
2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків
у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати.
Зазначав, що надання банком споживчого кредиту в іноземній валюті
та ненадання інформації щодо ціни послуги у національній валюті, ненадання інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, введення його в оману щодо розміру процентної ставки та наявності прихованих процентів, порушує вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".
Таким чином, при укладенні зазначеного кредитного договору банк використав нечесну підприємницьку практику. Крім того, про використання ПАТ КБ "ПриватБанк" нечесної підприємницької практики свідчить також укладення 28 грудня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством"Акцент-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк", договору факторингу, про існування якого він дізнався лише у липні
2017 року, а до цього часу він сплачував грошові кошти на користь відповідача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір, що укладений 27 серпня 2007 року між ним та банком, із застосування реституції за наслідками недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того,
що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов цього договору, вони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При цьому ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов чи непогодження
з ними та у подальшому виконував цей договір. Отже, підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, статтями 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", для недійсності договору позивач не довів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року - залишено без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що підписуючи спірний кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами, тривалий час виконував цей договір
і заперечень щодо його умов не заявляв. При цьому кредитний договір, укладений між сторонами, відповідає вимогам закону. Підстав для застосування статей 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" немає, позивач їх не довів. Укладення кредитного договору в іноземній валюті на момент його підписання не суперечило законодавству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження вищевказаний судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі та витребуваної її матеріали з Жовтневого районного суду Запорізької області.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували його доводів про те, що оспорюваний кредитний договір суперечить законодавству України, зокрема статтям 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки його умови містять положення, що порушили його становище як споживача фінансових
послуг. Банком не було надано повної, достовірної інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, його не було попереджено про валютні ризики, які можуть вплинути на розмір кредиту. При цьому, надавши кредит у доларах США, банк порушив норми статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання
і валютного контролю", тому що використання іноземної валюти за споживчими кредитами дозволяється лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, яку банк на час укладання оспорюваної угоди не мав. Крім того, про використання банком
нечесної підприємницької практики також свідчить укладення 28 грудня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством "Акцент-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк", договору факторингу, про існування якого він дізнався лише у липні 2017 року, а до цього часу він сплачував грошові кошти на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.