Постанова
Іменем України
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/16531/17
провадження № 61-16035св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Одеського апеляційного суду, у складі судді: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., від 09 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ, Казначейство), Головного управління (далі - ГУ) ДКСУ в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року стягнуто на його користь майнову шкоду у розмірі 213 036, 31 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКСУ.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року змінено в частині стягнення моральної шкоди та визначено її розмір у сумі 300 000 грн.
Посилаючись на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок № 845), статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та з урахуванням дати звернення до відповідача із заявою про виконання рішення суду, вважав, що рішення суду повинно було бути виконаним до 02 березня 2017 року.
Оскільки фактичне перерахування коштів казначейством було здійснено
04 серпня 2017 року в сумі 486 488 грн та 21 серпня 2017 року в сумі
26 548 грн стверджував, що йому завдано матеріальних збитків в розмірі 36 942, 58 грн, які складаються із 6 531 грн 3 % річних та 30 411, 58 грн інфляційних втрат від прострочених сум за період із 03 березня 2017 року
по 04 та 21 серпня 2017 року відповідно, які просив стягнути на свою користь з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
Крім того вважав, що ДКСУ йому було завдано моральну шкоду, розмір якої оцінив у 250 000 грн та просив стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді
Шенцевої О. П., від 26 листопада 2018 року у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ДКСУ під час виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2016 року, по справі № 521/4470/16-ц діяла у межах наданих повноважень та вживала всі, передбачені чинним законодавством заходи щодо виконання рішення. Питання виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежить від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з їх недоведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про стягнення з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 36 942, 58 грн. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 26 листопада 2018 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 09 липня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З висновками місцевого суду щодо відсутності правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди колегія суддів погодилась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДКСУ, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ДКСУ на постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/16531/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДКСУ мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Рішення про відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 виконано за бюджетною програмою КПКВК 3504030 відповідно до пунктів 35-40 розділу "Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам" Порядку №845.
Спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому посилання позивача на нібито порушення строку перерахування коштів є незаконними та необґрунтованими.
Апеляційним судом не було прийнято до уваги, що спірні правовідносини щодо виконання судових рішень врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком №845 і до них не можуть бути застосовані норми закону, які передбачають цивільно-правову відповідальність, зокрема положення частини другої статті 625
ЦК України.
Заявник також звертає увагу суду на те, що не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.
Постанова Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року в справі № 521/4470/16-ц стягнуто на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 213 036,31 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року змінено в частині стягнення моральної шкоди та визначено її розмір в сумі 300 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
До органів Казначейства позивачем подано виконавчий лист у справі № 521/4470/16-ц, виданий Малиновським районним судом м. Одеси.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 виконано шляхом сплати позивачу 04 серпня 2017 року коштів в сумі 486 488 грн, а 21 серпня
2017 року 26 548 грн.
Період прострочення виконання зобов`язання ДКСУ щодо виплати позивачу коштів в сумі 486 488 грн становить з 03 березня 2017 року по 04 серпня
2017 року, а коштів в сумі 26 548 грн - з 03 березня 2017 року по 21 серпня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.