Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 308/7081/15-ц
провадження № 61-4086св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату (змінена назва Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)),
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, комунальне підприємство ЖРЕР № 5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кожух О. А., від 06 лютого 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та комунальне підприємство ЖРЕР № 5, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату є власником будинку АДРЕСА_1 . Зазначене будинковолодіння використовується для проживання священнослужителів Єпархії. Тривалий час в житловому приміщенні був зареєстрований та проживав відповідач ОСОБА_1, колишній єпископ. Однак, указом Патріарха Київської і Всієї Русі - України Філарета від 27 січня 2015 року № 4 відповідача звільнено від управління Закарпатською Єпархією та виключено зі складу Української православної церкви Київського Патріархату. Указом № 3 від 27 січня 2015 року єпископом Ужгородським і Закарпатським, керуючим Закарпатською Єпархією призначено преосвященного єпископа ОСОБА_7 (ОСОБА_7).
Відповідача неодноразово повідомляли про неможливість подальшого проживання в будинковолодінні Єпархії і просили в добровільному порядку звільнити приміщення та знятися з реєстраційного обліку. Але відповідач продовжує проживати у вказаному будинку, змінив замок та ключ від вхідних дверей, чим чинить власнику перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою та виселити в примусовому порядку відповідача із спірного будинковолодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 11 квітня 2018 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .
Усунуто перешкоди у користуванні власністю Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату, а саме житловим приміщенням АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 .
Виселено ОСОБА_1 в примусовому порядку із житлового приміщення АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач проживає у будинку, який на праві приватної власності належить позивачу, без законних на те підстав, чим чинить власнику майна перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату (змінена назва Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)), а саме житловим приміщенням
АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 . Виселено ОСОБА_1 із житлового приміщення АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги про виселення відповідача зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення, а також про усунення перешкод шляхом зняття відповідача з реєстрації місця проживання підлягають до задоволення, оскільки будинковолодіння по АДРЕСА_1 використовується для проживання священнослужителів Єпархії. Тривалий час в житловому приміщенні був зареєстрований та проживав відповідач ОСОБА_1, колишній єпископ, однак, Указом Патріарха Київської і Всієї Русі - України Філарета від 27 січня 2015 року № 4 відповідача звільнено від управління Закарпатською Єпархією та виключено зі складу Української православної церкви Київського патріархату. Указом № 3 від 27 січня 2015 року Єпископом Ужгородським і Закарпатським, керуючим Закарпатською Єпархією призначено преосвященного єпископа ОСОБА_7 (ОСОБА_7).
Відповідача було повідомлено власником про неможливість подальшого проживання у спірному будинковолодінні і запропоновано йому в добровільному порядку звільнити займане приміщення та знятися з реєстраційного обліку, однак, відповідач продовжує проживати у вказаному будинку, змінив замок та ключ на вхідних дверях будинку, а отже чинить перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні своїм нерухомим майном.
У задоволенні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено, оскільки ця позовна вимога була сформульована у заяві від 08 лютого 2017 року, без будь-якої мотивації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних
у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що позивач не є належним власником спірного будинковолодіння, судами попередніх інстанцій, попри клопотання відповідача, не було перевірено правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності позивача на спірне житлове приміщення. ОСОБА_1 стверджує, що ним уперіод з 2003 по 2014 роки проведено реконструкцію і добудову спірного домоволодіння, внаслідок чого істотно змінилася площа житлового будинку. Відповідач зазначає, що він є власником спірного будинковолодіння, що підтверджено належними доказами. Суд апеляційної інстанції безпідставно змінив назву релігійної організації, помилково вважаючи, що правонаступником управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату є управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу за позовом управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, комунальне підприємство ЖРЕР № 5, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату (змінена назва Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)) є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 26 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з однієї сторони, та ОСОБА_1, що діє від імені Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату на підставі статуту, з іншої сторони. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Матей Р. І. за реєстровим № 1572.
За вказаним договором продавці продали, а покупець (Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату) придбав житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок позначений в плані літерою А, жилою площею 33, 4 кв. м, загальною площею 58, 5 кв. м, з належними до нього надвірними спорудами - незакінчена прибудова та надбудова, 64 % готовності, - А, сарай - Г, сарай - Д, огорожа - 1-2, споруда - ІІ, розташований на земельній ділянці площею 729 кв. м. Продаж будинку вчинено за 64 390, 00 грн.
Право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2003 року, укладеному між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1, що діє від імені Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату, з іншої сторони, посвідченого приватним нотаріусом Матей Р. І. за реєстраційним № 1574.
За цим договором продавець продав, а покупець (Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату) купив земельну ділянку площею 0,0686 га по АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки вчинено за суму 48 252, 00 грн.
Право власності за позивачем на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 лютого 2015 року, індексний номер 33885848, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 . Однак, відповідно до повідомлення державного реєстратора Тимчук Т. О. була допущена технічна помилка при реєстрації права власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1, внаслідок чого право власності на земельну ділянку було зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1
В липні 2015 року відповідач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ужгородської міської ради, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу Матей Р. І., управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату про визнання нечинним та скасування дублікатів договорів купівлі-продажу, витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, визнання нерухомого майна приватною власністю і зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2018 року у справі № 308/8594/15, залишеним без зміни постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, у задоволенні цього позову відмовлено. Вказані судові рішення набрали законної сили.
На підставі наведених обставин суди встановили, що Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) є належним власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Відповідні правовстановлюючі документи, які засвідчують це право за позивачем, є чинними, в судовому порядку недійсними не визнані.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Управління Закарпатської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) - це змінена назва нової релігійної організації, а Київська патріархія Української Православної церкви є одним із її засновників, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно листа Єпископа Ужгородського і Закарпатського від 06 лютого 2020 року слідує, що на Об`єднавчому Соборі 15 грудня 2018 року, який проходив у Святій Софії Київській, питання щодо передачі у власність або постійне користування (оренду) будинку по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_1 не обговорювалося, не стояло та не було на порядку денному.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду стверджував, що він за власні кошти здійснював ремонтні роботи, внаслідок чого загальна площа будинку істотно збільшилася. Однак належних та достатніх доказів на підтвердження того, що таке поліпшення відбулося фактично, прийнято в експлуатацію та зареєстровано надано не було.
Будинковолодіння по АДРЕСА_1 використовується для проживання священнослужителів Єпархії. Тривалий час в житловому приміщенні був зареєстрований та проживав відповідач ОСОБА_1 (єпископ ОСОБА_1 ).
Указом Патріарха Київської і Всієї Русі - України Філарета від 27 січня 2015 року № 4 відповідача звільнено від управління Закарпатською Єпархією та виключено зі складу Української православної церкви Київського патріархату.
Указом № 3 від 27 січня 2015 року єпископом Ужгородським і Закарпатським, керуючим Закарпатською Єпархією призначено преосвященного єпископа ОСОБА_7 (ОСОБА_7).
Згідно листа № 32 від 22 травня 2015 року відповідача ОСОБА_1 повідомлено про неможливість подальшого проживання в будинковолодінні Єпархії і запропоновано йому в добровільному порядку звільнити займане приміщення та знятися з реєстраційного обліку. Відповідач продовжує проживати у вказаному будинку, змінив замок на вхідних дверях будинку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.