Постанова
Іменем України
03 липня 2020 року
м. Київ
справа № 686/27965/19
провадження № 61-8293св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Продана Б. Г., від 17 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 07 травня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20 квітня 2017 року він звернувся до слідчого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Рой С. П. із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості щодо неправомірних дій власника приватної фірми "Діта" ОСОБА_2 та директора Хмельницького обласного ліцею-інтернату Курманського Ю. І., які дали безпосередню вказівку будівельникам продовжувати злочин у вигляді незаконного будівництва, та розпочати досудове розслідування. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року зобов`язано начальника СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року. Вважає, що неправомірною бездіяльністю слідчого Рой С. П. щодо невнесення відомостей до ЄРДР по суті заяви від 20 квітня 2017 року йому спричинено майнову та моральну шкоду.
В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди позивач вказував, що вона полягає у марнуванні його часу, оскільки він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачати свій час на оскарження неправомірної бездіяльності слідчого. Майнова шкода полягає у витратах власного часу - трьох годин на написання скарги, її подачі, участі у розгляді справи, витратах на проїзд, папір, фарбу картриджа та копіювання документів.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути
з державного бюджету України через Державну казначейську службу
на його користь 1 млрд грн моральної шкоди та 50 020 грн майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю слідчого щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою
від 20 квітня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 17 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів своїх позовних вимог, підстав для відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям ухвали про задоволення скарги позивача на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та настанням шкоди.
Задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а моральних страждань внаслідок бездіяльності відповідача щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення позивачем не доведено.
Крім того, чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму
права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про спростування його тверджень щодо бездіяльності слідчого Рой С. П., а також доказів на спростування розміру завданої майнової та моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме положень статей 23, 1174 ЦК України. Відповідно до статей 276, 280 ЦК України порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області посилається на те, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими людьми тощо, а також не зазначено, з яких саме міркувань моральна шкода визначена у сумі один мільярд гривень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 686/7732/17 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення задоволено. Зобов`язано начальника СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року.
У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування 1 млрд грн моральної та 40 010 грн майнової шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями, чи бездіяльністю органу державної влади.
Позивач стверджував, що підставою для задоволення позову є бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Рой С. П. у справі № 686/7732/17, яка полягає у не внесенні відомостей в ЄРДР. Майнова шкода, полягає у понесених витратах: на ксерокопіювання документів, проїзд до суду, підготовка до справи, що потягнуло за собою витрачання його особистого часу. Також позивач посилався на те, що у зв`язку із бездіяльністю слідчого йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 1 млрд грн. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме положень статей 23 та 1174 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.