Постанова
Іменем України
03 липня 2020 року
м. Київ
справа № 311/4070/18
провадження № 61-18516св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З., від 30 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
В обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017 року по справі № 331/2996/17 у зв`язку із примиренням винного із потерпілим було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.
При цьому судом встановлено, що 08 квітня 2017 року приблизно о 12 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Daewoo Espero", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині вулиці Шевченко, від вулиці Єднання в напрямку вулиці Крилова в місті Запоріжжя.
В цей час пішохід ОСОБА_1 перебував на тротуарі біля будинку № 32 по вулиці Шевченко в місті Запоріжжя. Водій ОСОБА_2 під час руху в районі будинку № 32 по вулиці Шевченко в місті Запоріжжя, діючи в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України, не впорався з керуванням автомобілем, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, безпричинно змінив напрямок свого руху, в результаті чого допустив контакт переднім правим колесом з правим бордюрним каменем за ходом свого руху, а після цього втратив контроль по керуванню транспортним засобом та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що перебував на тротуарі.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довгостроковий розлад здоров`я, більше 21 дня. ОСОБА_1 перебував на лікуванні в комунальній установі "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги"
м. Запоріжжя із 08 квітня по 19 травня 2017 року та в комунальній установі Василівська центральна районна лікарня (далі - КУ Василівська ЦРЛ)
з 29 травня по 20 липня 2017 року.
Позивач зазначає, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень страждав від нестерпного болю, був порушений звичайний спосіб його життя, тривалий час він був обмежений у пересуванні, у зв`язку з чим йому була спричинена моральна шкода.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, 200 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області, у складі судді Нікандрової С. О., від 15 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим можливо лише за певних умов, однією з яких є те, що особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Суд дійшов висновку, що звільнення з цих підстав відповідача від відповідальності унеможливлює відшкодування потерпілому будь-якої іншої шкоди крім тієї, яка вже була відшкодована на час закриття кримінального провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2019 року скасовано, позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну злочином, у розмірі 30 000 грн.
Апеляційний суд вважав що позивач не позбавлений можливості вимагати відшкодування моральної шкоди у разі закриття кримінального провадження у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Оскільки внаслідок ДТП, яка сталася через неправомірні дії відповідача, позивачу завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили моральні страждання та переживання, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, апеляційний суд врахував зокрема характер та обсяг моральних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Фуклєва А. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
09 жовтня 2019 року засобами поштового зв`язку представником ОСОБА_2 - адвокатом Фуклєвою А. В. подано касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі № 311/4070/18.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи із місцевого суду, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року відмовлено.
У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що після закриття кримінального провадження на підставі статті 46 Кримінального кодексу України (далі -
КК України) потерпілий відповідно до приписів статті 473 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) позбавлений можливості змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
При цьому, апеляційним судом не досліджено в повному обсязі матеріали справи, які свідчили про відсутність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 08 квітня 2017 року, приблизно о 12.30 годині, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Daewoo Espero", реєстраційний номер
НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку № 32 по вулиці Шевченко в
місті Запоріжжя, діючи в порушення вимог пункту 10.1 ПДР України, не впорався з керуванням автомобілем, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху безпричинно змінив напрямок свого руху вправо, в результаті чого допустив контакт переднім правим колесом з правим бордюрним каменем за ходом свого руху, а після цього втратив контроль по керуванню транспортним засобом та допустив наїзд на лівий за ходом руху тротуар, наїзд на пішохода ОСОБА_1, що перебував на тротуарі та наїзд на паркан будинку № 32 по вулиці Шевченко .
В ході ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довгостроковий розлад здоров`я, більше 21 дня.
За фактом ДТП внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080050001607 від 08 квітня 2017 року.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною першою статті 286 КК України.
В ході розслідування кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 цивільний позов не заявляв.