ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11905/17
адміністративне провадження № К/9901/33668/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11905/17
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування вимоги,
за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Григорович П. О.) від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кучма А. Ю., Аліменко В. О., Безименна Н. В.) від 29 січня 2018 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 18854-3-03/4 від 18 вересня 2017 року.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірна вимога відповідача винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у державного виконавця відсутні повноваження вимагати у банківської установи повернення коштів на рахунок державної виконавчої служби, яка не є їх отримувачем.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною та скасовано вимогу державного виконавця від 18 вересня 2017 року № 18854-3-03/4.
Стягнуто судові витрати в сумі 1600,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" шляхом їх безспірного списання з рахунків Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, за рахунок бюджетних асигнувань.
4. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 27 лютого 2018 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та установлено строк для подання відзиву.
6. 29 березня 2018 року до Верховного Суду від ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" надійшов відзив на касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. 08 травня 2018 року до Верховного Суду від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить відхили доводи позивача та наполягає на задоволенні касаційної скарги.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 748/0/78-20 від 06 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 39951778, боржником за яким є Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке 23 вересня 2011 року об`єднано у зведене виконавче провадження щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь юридичних, фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 20416981,68 грн.
12. 11 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, якою накладено арешт на кошти та інші цінності боржника - Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його відокремлених підрозділів, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах, у тому числі відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень" у межах суми стягнення за зведеним ВП № 39951778 в розмірі 13276874,12 грн.
13. Копія постанови про арешт була направлена для виконання до банківських установ, в тому числі Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень" разом із супровідним листом - вимогою від 11 серпня 2016 року № 14410-3-03.4, якою банк було зобов`язано в триденний строк з моменту отримання постанови про арешт повідомити відділ про прийняття її до виконання та про залишок грошових коштів на рахунках на момент їх арешту, а також про арешти, які були накладені на кошти боржника до отримання постанови від 11 серпня 2016 року.
14. У відповідь на постанову про арешт коштів боржника від 11 серпня 2016 року, позивачем було повідомлено відповідачу листом № 08-0/08-1608 від 17 серпня 2016 року про те, що Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України" не є клієнтом позивача.
15. 06 липня 2017 року ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", МФО 380281.
16. 24 липня 2017 року позивач отримав постанову про арешт коштів боржника, винесену в рамках зведеного ВП № 39951778 від 17 липня 2017 року, щодо накладення арешту на кошти Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України".
17. Зазначена постанова була прийнята позивачем до виконання того ж дня, 24 липня 2017 року, про що листом від 25 липня 2017 року № 15-0/04-1273 було повідомлено Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області. У вказаному листі позивач довів до відома відповідача той факт, що станом на 25 липня 2017 року залишок коштів на рахунку ДП "Запорізький облавтодор" становить 161,55 грн., на підтвердження чого надано виписку про рух коштів по рахунку.
18. 19 вересня 2017 року ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" отримано від відповідача вимогу державного виконавця № 18854-3-03/4 від 18 вересня 2017 року, винесену в порядку ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника управління Клименком Олегом Степановичем, в якій відповідач вимагає від позивача усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені позивачем, шляхом перерахування власних грошових коштів Банку на рахунок Головного територіально управління юстиції у Запорізькій області, посилаючись на те, що позивачем раніше у серпні 2016 року було отримано постанову про арешт коштів боржника від 11 серпня 2016 року та ця постанова не була врахована при відкритті рахунку 06 липня 2017 року Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України".
19. Вважаючи спірну вимогу відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відсутність нормативного обґрунтованого обов`язку Банку перерахувати власні кошти в рахунок погашення заборгованості боржника у відповідному зведеному виконавчому провадженні, оскільки відповідачем не надано доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження № 39951778, встановлено можливість Банку погашати заборгованість боржника за рахунок власних (банківських) коштів, при цьому Законом України "Про виконавче провадження" такої можливості також не передбачено, тому оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.
21. Також суди зазначили, що спочатку необхідно виявити наявність рахунків, а потім накладається арешт шляхом винесення відповідної постанови. При цьому, у постанові державного виконавця про арешт коштів боржника не зазначалися обов`язкові реквізити рахунків та не зазначено, що арешт поширюється на кошти та рахунки, які будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту. Відтак, при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", тому вимога державного виконавця від 18 вересня 2017 року № 18854-3-03/4 є протиправною та підлягає скасуванню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано вимог передбачених ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції до 05 жовтня 2016 року) та пунктом 6.4 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки не було повідомлено Відділ про відкриття в ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" рахунку ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, та не зупинено видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження.
24. Також скаржник вказав, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились норми матеріального права, які підтверджують законність вимоги відповідача, вчиненої з метою вжиття заходів для усунення порушень законодавства про виконавче провадження шляхом стягнення заборгованості за рахунок повернення позивачем помилково перерахованих коштів боржника.
25. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
28. За правилом п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
29. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
31. Предметом спору у цій справі є вирішення питання правомірності прийнятої відповідачем Вимоги від 18 вересня 2017 року, зокрема щодо зобов`язання позивача перерахувати на рахунок відповідача за рахунок власних коштів банку сум помилкових переказів, що обліковувались за ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період з 06 по 24 липня 2017 року.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт коштів боржника від 11 серпня 2016 року).
34. Згідно ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
35. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
36. Згідно зі ст. 5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
37. Права та обов`язки державного виконавця передбачено ст. 11 Закону № 606-XIV, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
38. Згідно з п. 3, 5, 6, 13, 20 ч. 3 ст. 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
39. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.