iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2636/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"

представник позивача - Бондаренко О. Д., Хандога В. В.

відповідач - Дніпровська міська рада

представник відповідача - Ресенчук О. Ю.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Антонік С. Г., Березкіна О. В.) у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" до Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та скасування запису про право власності на нерухоме майно.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 21.06.2019 Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику "Робоча 65" (далі - Позивач, ОСББ) звернулося до Дніпровської міської ради (далі - Відповідач, Рада) з позовом про визнання незаконними дій Відповідача, спрямованих на безпідставне проведення державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Ради, а також зобов`язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65; зобов`язання Відповідача виключити з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об`єкти нерухомого майна:

- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789, 46 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 18,12 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 67,20 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 138,81 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 92,72 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 278,97 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 93,30 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68,10 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 53,62 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв.м,

зобов`язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65,

а також зобов`язання Відповідача виключити з Реєстру об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об`єкти нерухомого майна:

- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789, 46 кв.м;

- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв.м, (далі - Приміщення)

та скасувати записи про право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на наступні об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 136, 4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення ХIV, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 67, 2 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХVI, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68, 1 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХV, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;

- нежитлове приміщення загальною площею 138, 4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення № ІІ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки власниками спірних приміщень були співвласники житлового будинку, у Територіальної громади м. Дніпра в особі Відповідача право власності на спірні нежитлові приміщення не виникало, а дії Відповідача з реєстрації за ним права власності на ці приміщення у період дії заборони вчинення таких дій, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі № 200/13101/17, є неправомірними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 22.10.2019 Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е. М.) позов задовольнив частково; зобов`язав Раду припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65; скасував записи про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на наступні об`єкти нерухомого майна:

в іншій частині позову відмовив.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №440/3 від 25.06.1980, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень комплексного приймального пункту в будівлі житлового будинку №3 по вул. Робочій в м. Дніпропетровську, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень роздавального пункту молочної кухні в будівлі житлового будинку № 3 по вул. Робочій в м. Дніпропетровську, Планового завдання на проектування вбудованих приміщень клубу МЖК в будівлі житлового будинку № 3 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську, Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №586/1 від 18.06.1992 спірні приміщення будувалися для працівників ДП ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова з метою покращення житлових та соціально-побутових умов мешканців будинку. Таким чином, спірні приміщення на праві спільної власності належать усім власникам квартир, а діями Відповідача обмежується встановлене законом право співвласників багатоквартирного будинку в особі Позивача у здійсненні ними володіння і користування спільним спірним майном.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 10.02.2020 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 скасував; прийняв у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Позивача про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та скасування запису про право власності на Приміщення відмовив у повному обсязі.

3.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні об`єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 рр.) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень та вважаються відокремленим майном, всі об`єкти знаходяться на першому поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації та в яких відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку. Отже, враховуючи, що спірні об`єкти нерухомого майна мають статус нежитлових, на ці приміщення не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 скасувати повністю, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 залишити в силі.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Спірні приміщення є об`єктами оренди на підставі договорів, що виключає належність цих об`єктів до допоміжних.

5.2. Апеляційний господарський суд не звернув увагу на наявність чинної на час вчинення реєстраційних дій судової заборони та зазначив про вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська спору у справі № 200/13101/17, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц щодо того, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який, з огляду на положення статей 14,153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

5.3. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, в якій Суд вказав, що згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні). Отже, на думку Скаржника, саме Відповідач мав надати судам докази того, що зазначені в апеляційній скарзі приміщення не є допоміжними, однак таких доказів надано не було, а Позивач не повинен доводити своє право власності на ці приміщення.

5.4. Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не врахував правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, у якій зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Велика Палата вказує, що для визначення призначення таких приміщень необхідно керуватись саме архітектурно-плановим завданням на складення проекту будівництва житлового будинку.

5.5.Також у пунктах 4.32, 4.37 постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18, зазначено, що у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 вказано про те, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; призначення спірного приміщення визначалось при проектуванні спірного будинку, тобто ще у період планування цокольного поверху будівлі даного будинку передбачалося, яким чином спірне приміщення буде використовуватися.

5.6. Звіт про проведення технічного обстеження від 12.09.2019, складений інженером за відсутності чинного сертифіката експерта, отже, відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є належним і допустимим доказом. Не відповідають зазначеним положенням ГПК України і додаток до акта комісійного обстеження від 16.09.2019, оскільки висновки, що у ньому містяться, повністю відрізняються від висновків, зазначених у Звіті.

5.7. Недоречним є посилання суду апеляційної інстанції на ДБН В.2.2-15-2005, оскільки він має статус "не діючий", діючим є ДБН В.2.2-15:2019, за яким спірні об`єкти нерухомого майна не відповідають нежитловим приміщенням закладів громадського призначення, тому що будувалися як допоміжні приміщення.

5.8.Правомірність рішення суду першої інстанції підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2020 у справі № 461/4181/18, у якій Суд зазначив, що "частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно, майнові права, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче- огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4- рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно- правових відносин (стаття 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19)".

5.9.Також суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц, оскільки не перевірив, чи були скасовані заходи забезпечення позову, пославшись тільки на те, що реєстраційні дії були вчинені після вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська спору по суті у справі № 200/13101/17, а саме: "Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих і недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, при цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

................

Перейти до повного тексту