Постанова
Іменем України
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/8819/19
провадження №61-4348св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2, яка з 2014 року отримувала пенсію у Срібнянському відділі Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України.
Вказувала, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01 серпня 2015 року, оскільки пенсіонерка не проживала на території Срібнянського району Чернігівської області.
Відповідно до листа Срібнянського відділу Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2019 року № 305 сума невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 30 вересня 2018 року становить 152 567,58 грн.
Стверджувала, що 02 липня 2019 року приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Е. А. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлої тітки у розмірі 118 028,13 грн за період часу з 01 червня 2016 року до 30 вересня 2018 року.
Зазначала, що 26 липня 2019 року вона отримала поштовий переказ від відповідача на недоотриману тіткою пенсію у розмірі 114 140,43 грн. На її звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області, останнє повідомило, що виплатило недоотриману пенсію померлої за період часу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2018 року відповідно до положень частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, посилаючись на статтю 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", просила суд визнати за нею право власності на набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 червня 2016 року у розмірі 34 539,45 грн; стягнути з відповідача на свою користь набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 жовтня 2016 року у розмірі 38 427,15 грн та судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у розмірі 3 887,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач незаконно перешкоджає позивачу у реалізації своїх прав як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.
Визначаючи розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з різниці загального розміру належної позивачу суми недоотриманої пенсії померлої тітки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та фактично виплачених їй грошових коштів недоотриманої пенсії.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на набуті в порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 01 червня 2016 року у розмірі 34 539,45 грн, місцевий суд вказав, що право на спадщину ОСОБА_1 після смерті тітки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 липня 2019 року, яке не є предметом спору в даній справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Чернігівській областізалишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2019 року - без змін.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на володіння та розпорядження майном у вигляді отриманої спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .
Апеляційний суд вказав, що районний суд дійшов правильного висновку про розмір грошових коштів недоотриманої пенсії, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Чернігівській області, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 750/8819/19 з Деснянського районного суду м. Чернігова та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив
У травні 2020 року ГУ ПФУ в Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Рішення судів попередніх інстанцій є мотивованими, ґрунтуються на підставі належних та допустимих доказів, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла тітка позивача - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2018 року (а. с. 11 зворот).
ОСОБА_2 з 01 серпня 2014 року перебувала на обліку в Срібнянському відділі Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України та з 01 серпня 2015 року їй було призупинено виплату пенсії, оскільки пенсіонерка не проживала на території Срібнянського району Чернігівської області. Сума невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період часу з 01 серпня 2015 року до 30 вересня 2018 року становить 152 567,58 грн, що підтверджується листом Срібнянського відділу Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2019 року № 305 (а. с. 13 - 16).
02 липня 2019 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Е. А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлої тітки у розмірі 118 028,13 грн за період часу з 01 червня 2016 року до 30 вересня 2018 року (а. с. 17).
23 липня 2019 року ГУ ПФУ в Чернігівській області було перераховано на ім`я ОСОБА_1 недоплачену пенсію у розмірі 114 140,43 грн, що підтверджується копією поштового переказу Акціонерного товариства "Укрпошта" (а. с. 18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.