Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/10189/15-ц
провадження № 61-37993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів - Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю, Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В.С., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВК Вінницької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування; скасування реєстраційного посвідчення; визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона, її мати ОСОБА_3, сестра ОСОБА_2 і племінниця ОСОБА_4 зареєстровані у спірній квартирі. Її померлий батько ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 1967 до 1987 року. Після його смерті позивач прийняла спадщину, отримавши свідоцтво про право власності на спадщину у вигляді грошового вкладу. ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру у 2005 році на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, яку в 2006 році подарувала ОСОБА_2, а остання подарувала спірну квартиру ОСОБА_4 . Позивач вважала, що спірна квартира була спільним сумісним майном подружжя і половина цього майна входила до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, а тому ОСОБА_3 не мала права одноособово розпоряджатися вказаним майном.
З урахуванням уточнень позивач просила:
1. визнати факт, що померлий ОСОБА_6 є її рідним батьком;
2. визнати недійсним пункт 1.12 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24 листопада 2005 року №2734 в частині визнання права приватної власності на квартиру за ОСОБА_3 ;
3. визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 01 грудня 2005 року, виданого на підставі оспорюваного рішення;
4. скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 ;
5. визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір дарування спірної квартири;
6. визнати за позивачем право власності на Ѕ частину спірної квартири у порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_6 (а. с. 69-75 т .1, а. с. 146-151 т.1, а. с. 163-169 т.1, а. с. 172-178 т.1).
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано факт родинних відносин між померлим ОСОБА_6 та позивачем. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовну вимогу про визнання факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив з того, що факт родинних відносин підтверджується сукупністю наданих доказів, в тому числі свідоцтвом про право на спадщину, в якому зазначено, що спадкоємцем ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування; скасування реєстраційного посвідчення; визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом суд виходив з того, що членом житлово-будівельного кооперативу була лише ОСОБА_3, а померлий ОСОБА_6 членом кооперативу не був та доказів того, що він сплачував пайові внески, немає, тому підстави оформлення за ним права власності на спірну квартиру відсутні. Крім того, за життя ОСОБА_6 вимог стосовно права на частку спірної квартири не заявляв. Спадкоємці набувають право власності на об`єкт нерухомого майна лише у випадку смерті члена кооперативу, а оскільки померлий ОСОБА_6 не був членом кооперативу, то спірна квартира до складу спадщини не увійшла.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного будинку. Визнано частково недійсним пункт 1.12 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спірне житло. Визнано частково недійсним договір дарування від 01 лютого 2006 року №366, за яким ОСОБА_3 подарувала спірний будинок ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково недійсним пункт 1.12 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спірне житло і скасовано державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_3 на спірну квартиру. Визнано частково недійсним договір дарування від 01 лютого 2006 року №366, за яким ОСОБА_3 подарувала спірний будинок ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного будинку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що незважаючи на членство в житлово-будівельному кооперативі лише ОСОБА_3, пайові внески сплачувалися в період шлюбу, тобто, за спільні кошти подружжя, відтак, вказаний пай був спільною сумісною власністю подружжя, а тому входив до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 . Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину у передбаченому законом порядку, до якої входила в тому числі частина на пай у житлово-будівельному кооперативі, то позовна вимога про визнання права власності на Ѕ спірної квартири на думку суду апеляційної інстанції ґрунтувалася на вимогах цивільного законодавства, тому підлягала задоволенню. За таких підстав інші позовні вимоги про визнання права визнання недійсним пункту оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування також підлягали частковому задоволенню, як похідні від вимоги про визнання права власності на частку спірної квартири.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух у суді касаційної інстанції
У червні 2018 року представник ОСОБА_5, діючий в інтересах ОСОБА_4, подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Таким чином скаржник просить повністю скасувати постанову суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним пункту рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру і скасування державної реєстрації права власності на цю квартиру, визнання недійсним договору дарування спірної квартири та визнання права власності на Ѕ спірної квартири за позивачем.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи №127/10189/15-ц з Вінницького міського суду Вінницької області.
У вересні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року встановив відсутність спору між колишнім подружжям щодо спірного нерухомого майна, свідоцтво про право власності було видане на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, а тому спадкодавець набув за життя лише право користування спірною квартирою.
Суд апеляційної інстанції не врахував того, що до складу спадкової маси спірна частка квартири не ввійшла, оскільки ОСОБА_6 за життя не заявляв вимог щодо права власності на спірну квартиру.
Суд апеляційної інстанції не врахував того, що підстав для визнання частково недійсним оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради не було, оскільки для оформлення права власності ОСОБА_3 надала необхідні документи до відповідної установи, а спадкодавцем таких дій вчинено не було, в зв`язку з чим суд безпідставно визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договір дарування та скасував державну реєстрацію права власності, не мотивувавши ці дії належним чином.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що пай за спірну квартиру в ЖБК був спільним майном подружжя, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 1967 року до 1987 року (а. с. 11 т.1). В період шлюбу ОСОБА_3 була членом житлово-будівельного кооперативу №28 і на її ім`я був відкритий особистий рахунок №100 для сплати пайових внесків за квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 14 т.1). Перший пайовий внесок був сплачений у 1969 році, а останній (повна оплата паю) - у 1984 році (а. с. 56 т.1). Перебуваючи у шлюбі та після його розірвання, ОСОБА_6 проживав у вищевказаній квартирі (а. с. 17, 91 т.1). Спорів з приводу прав на квартиру між подружжям не виникало в період шлюбу та після його розірвання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а. с. 10 т.1).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина та на майно померлого Третьою Вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №216/2000 (а. с. 88-94 т.1). Спадкоємцями першої черги після його смерті стали його дві дочки: ОСОБА_1 - позивач, і ОСОБА_2 - відповідач.
ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву (а. с. 89 т.1).
Позивач надала нотаріальній конторі довідку форми-2, видану ОСОБА_3 про те, що вона проживає у АДРЕСА_1, чоловік - ОСОБА_6, на день смерті був зареєстрований за вищевказаною адресою (а. с. 91 т.1).
Спадкоємець за законом ОСОБА_2 14 червня 2000 року подала до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори заяву, у якій вказала, що помер її батько ОСОБА_7, який проживав в АДРЕСА_1 . Спадщину після його смерті вона не прийняла і на неї не претендує. Зміст статті 550 ЦК України їй роз`яснено. Нотаріусом особа заявника встановлена за паспортом і перевірена справжність її підпису (а. с. 90 т.1).
14 червня 2000 року Третя Вінницька державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке було видано свідоцтво, складається з грошового вкладу з відповідними відсотками та компенсацією (а. с. 94 т.1).
11 листопада 2005 року ПП "Майстер-КП" видало довідку ОСОБА_3 про те, що вона являється власником квартири АДРЕСА_1 ; вона у 1984 році повністю внесла паєнакопичення в сумі 4 856,00 крб (а. с. 56 т.1).
14 листопада 2005 року ОСОБА_3 звернулася до Виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про виготовлення свідоцтва про право власності на квартиру у зв`язку із повною сплатою її вартості (а. с. 58 т.1).
24 листопада 2005 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради ухвалено рішення №2734 про оформлення свідоцтва про право приватної власності за ОСОБА_3 на двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого 01 грудня 2005 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, яке зареєстроване Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 7 грудня 2005 року і записане в реєстрову книгу № 366 за № 80 (а. с. 51, 13 т.1).
01 лютого 2006 року ОСОБА_3 подарувала дочці ОСОБА_2 спірну квартиру. На підставі договору дарування 19 вересня 2006 року КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" видало реєстраційне посвідчення, за яким спірна квартира зареєстрована була за ОСОБА_2, про що вчинено запис в реєстровій книзі за № 666 за реєстровим №80 (а. с. 180-181 т.1).
15 травня 2009 року ОСОБА_2 подарувала квартиру своїй дочці ОСОБА_4, на підставі чого за останньою КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" було зареєстроване 07 грудня 2010 року право власності на спірну квартиру (а. с. 42, 44 т.1).
За змістом довідки №705 виданої 04 березня 2015 року Міським КП "Житлово-експлуатаційна контора №7" ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований з 19 квітня 1972 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17 т.1).
Також суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 20 квітня 1992 року, проживала в ній з 1975 року та продовжувала проживати на час звернення з позовом (а. с. 22-24 т.1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга подана до суду у червня 2018 року, тобто, до набрання чинності вищевказаною редакцією цивільного процесуального закону, а тому під час розгляду справи слід керуватися положеннями законодавства, чинного на час подання касаційної скарги.
Судове рішення не оскаржується в частині вирішення позовних вимог про визнання факту родинних відносин, таким чином, переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно, визнання недійсним рішення ВК Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору дарування спірного нерухомого майна.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.