Постанова
Іменем України
03 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15122/18
провадження № 61-981св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., від 04 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання договору дійсним та звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2011 року між нею та
ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики грошових коштів на суму 500 тис. доларів США строком до 01 січня
2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання між нею та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .Вказувала, що ОСОБА_3 зобов`язання за договором позики не виконав та борг не повернув. 15 вересня 2015 року нею надіслано відповідачу письмову вимогу-попередження про порушення зобов`язання. Зазначала, що на момент укладення договору іпотеки у відповідача були відсутні оригінали договорів купівлі-продажу на предмет іпотеки, проте ОСОБА_3 зобов`язався отримати дублікати правовстановлюючих документів та негайно повідомити її про їх отримання, після чого не ухилятися від нотаріального посвідчення цього договору. Але до цього часу відповідач так і не отримав оригінали документів, на телефонні дзвінки не відповідає.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати дійсним договір іпотеки від 20 лютого 2011 року, укладений між нею та
ОСОБА_3 ; в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2011 року, яка станом на 21 серпня 2018 року становить
13 848 340 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3 , шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за нею; визнати за нею право власності на нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова, у складі судді
Чередник В. Є., від 13 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано дійсним договір іпотеки від 20 лютого 2011 року, укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка станом на 21 серпня 2018 року становить
13 848 340,50 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В. 12 жовтня 2007 року за реєстровим номером № 1-2715, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач позбавлений можливості виконати своє зобов`язання щодо посвідчення та реєстрації договору іпотеки, але не заперечує проти звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за договором позики.Суд першої інстанції вказав, що згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду і до кожної з цих підстав застосовуються однакові правила. Відповідачем визнано позовні вимоги, третя особа не заперечує щодо їх задоволення, а тому районний суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні питання про визнання договору іпотеки дійсним та звернення стягнення на предмет іпотеки судом першої інстанції не було залучено всіх заінтересованих осіб, зокрема ОСОБА_5 , який 08 червня 2012 року придбав нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_2, частину приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 191,7 кв . м, та нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_4, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 44,4 кв. м, загальною площею 83,3 кв. м, по АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судом першої інстанції вирішено питання про права ОСОБА_5, якого не було залучено до участі у справі. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року
у справі № 640/16748/17 договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнано недійсними. На думку заявника, посилання суду апеляційної інстанції на постанову Харківського апеляційного суду
від 04 грудня 2019 року свідчить про упередженість суду та грубе порушення принципів диспозитивності та рівності сторін, оскільки вказане судове рішення було постановлено у той же день, що і оскаржена постанова суду апеляційної інстанції, а його повний текст з мотивувальною частиною складено лише 12 грудня 2019 року.
Відзивів на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики на суму 500 тис. доларів США строком до 01 січня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики
20 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
08 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., відповідно до умов яких ОСОБА_5 набув у спільну сумісну власність подружжя нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 червня
2018 року у справі № 640/16748/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу АДРЕСА_2, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 20,0 кв. м, загальною площею 191,7 кв. м, розташовані по АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., зареєстрований в реєстрі за № 1051. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу АДРЕСА_4, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 44,4 кв. м, загальною площею 83,3 кв. м, розташовані по АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1054.