ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №825/1681/16
адміністративне провадження №К/9901/20987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя - Соломко І.І., судді - Падій В.В., Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Сорочко Є.О., Твердохліб В.А.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 29.08.2016 про закінчення виконавчого провадження №50181322.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у виконавчому провадженні №50181322 примусово виконувалось рішення П`ятої секції Європейського суду з прав людини від 03.12.2015 у справі "Городніченко та інші проти України" №79754/12, а також рішення національного суду - постанова Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2010 в адміністративній справі №2-а/2614/10. Позивач зазначала, що виконано було лише рішення Європейського суду з прав людини в частині виплати їй 1000 євро, проте рішення національного суду виконано в повному обсязі не було.
3. З цих підстав позивач вважала постанову про закінчення виконавчого провадження №50181322 від 29.08.2016 протиправною та просила її скасувати, а також заявила клопотання про витребування у відповідача матеріали виконавчого провадження №50181322 або належним чином завірені їх копії, та витребування з Новозаводського районного суду міста Чернігова матеріали адміністративної справи №2а/2614/10.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна постанова у виконавчому провадженні №50181322 винесена по виконанню рішення Європейського суду від 03.12.2015 №79754/12 у справі "Городніченко та інші проти України", та позивачем не заперечується факт його виконання, то постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем з врахуванням норм чинного законодавства у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що чинним законодавством України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не покладено обов`язку щодо виконання рішень судів, які перебувають на виконанні територіальних органах ДВС.
6. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки та також вказав, що оскільки рішення Європейського суду з прав людини виконано у повному обсязі, це є підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Доказів того, що в рамках саме цього виконавчого провадження знаходився на виконанні виконавчий лист Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2010 в адміністративній справі №2-а/2614/10, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради здійснити перерахунок та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 23.02.2017 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016.
8. У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Єжова М.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.08.2016 про закінчення виконавчого провадження №50181322, а також клопоче про витребування та дослідження матеріалів виконавчого провадження №50181322 та матеріалів адміністративної справи №2-а/2614/10 Новозаводського районного суду міста Чернігова, та вирішити питання щодо перерозподілу судових витрат.
9. Позивач, посилаючись на ст. ст. 11, 17, 75 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стверджує, що виконання у повному обсязі на її користь постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2010 в адміністративній справі №2-а/2614/10 має забезпечувати державний виконавець, який здійснює виконання рішення Європейського суду з прав людини, про що також вказано і у рішенні П`ятої секції Європейського суду з прав людини від 03.12.2015 у справі "Городніченко та інші проти України" №79754/12. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо відсутності обов`язку у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконувати постанову національного суду.
10. Крім того, позивач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули подані нею клопотання про витребування та дослідження матеріалів виконавчого провадження №50181322, а також матеріалів адміністративної справи №2-а/2614/10. Наведене, на переконання позивача, свідчить про те, що рішення у даній справі були ухвалені без повного з`ясування всіх обставин справи, що стосуються спору.
11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/20987/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2018 для розгляду справи №825/1681/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №519/0/78-19 від 30.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи №825/1681/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини №79754/12 від 03.12.2015 у справі "Городніченко та інші проти України" Суд, серед іншого, визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу позивача) щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їх користь та постановив: "Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро. Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної допомоги шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов`язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ".
19. 29.08.2016 головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 5 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №50181322 у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі за виконавчим документом.
20. У спірній постанові вказано, що грошові кошти перераховані позивачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 26.02.2016 №991 у розмірі 30 047,08 грн (еквівалент 1000 євро) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України №2971 від 01.08.2016 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3 956,19 грн.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
21.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Закон України "Про виконавче провадження"
22.1. За приписами статті 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
22.2. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
22.3. Відповідно до ч. 1 ст.21 Закону на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.
22.4. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
23. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
23.1. У статті 1 Закону визначено наступні терміни:
- виконання Рішення: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
- орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень;
- відшкодування: а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.
23.2. Відповідно до ст. 8 Закону виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
23.3. Частиною 5 статті 8 Закону встановлено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.