ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 (головуючий суддя: Бортник О.Ю., судді: Мазовіта А.Б., Манюк П.Т.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання на укладення додаткової угоди,
За участю представників:
позивача - Котягін А.С. - адвокат
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Львівська Дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) укласти з позивачем Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 за № Л/ДН-1/16/726/м/п (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, якими змінювалась редакція вказаної додаткової угоди).
1.2. Ухвалою суду від 03.04.2019 здійснено заміну відповідача з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
1.3. Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", відмовивши позивачу 14 грудня 2017 року в укладенні згаданої вище додаткової угоди, порушило право останнього на отримання законодавчо обґрунтованого (справедливого) розрахунку по нарахуванню збору за подачу та забирання вагонів в обидва кінці станції Глинна-Наварія. При цьому, позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням, на думку позивача, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована станційна колія № 6, перебуває у постійному користуванні Залізниці та не може бути відчужена; відновлена колія протяжністю 417,8 м розташована на земельній ділянці, яка належить станції Глинна-Наварія, є продовженням станційної колії № 6 до 1497 м і не може вважатись під`їзною колією; внаслідок виконання робіт по відновленню станційної колії № 6 стало можливим її примикання до під`їзної колії № 101 позивача стрілочним переводом № 26, земельна ділянка під нею перебуває у постійному користуванні Залізниці.
1.4. Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що відмовляючи позивачу в укладенні Додаткової угоди, якою передбачались зміни до Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.07.2016 за № Л/ДН-1/16/726/м/п в частині зменшення довжини під`їзної колії та, відповідно, й плати за використання цієї колії, він прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушив.
Також відповідач вказує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі № 914/1455/17 позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог до Залізниці повністю, та стверджує, що зазначена у Договорі протяжність під`їзної колії відповідає відомостям Технічного паспорта на спірну під`їзну колію.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 14.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 31.01.2020 у справі №914/887/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 914/887/18 касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" залишено без руху до 10.03.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником наведені підстави у заяві про поновлення строку визнані неповажними, встановлено ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
03.03.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 914/887/18. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 92 від 02.03.2020 на суму 3 524,00 грн, довідку поштового відділення "ВПЗ Пустомити" від 27.02.2020, в якій зазначено, що 15.01.2020 скаржник отримав рекомендований лист з штриховим кодовим ідентифікатором "7901010748936", та копію поштового конверту з штриховим кодовим ідентифікатором "7901010748936".
3.4. 11.03.2020 суд постановив ухвалу про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" строку для подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18, відкриття касаційного провадження по справі та призначення касаційної скарги до розгляду на 08.04.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.03.2020.
3.5. 06.04.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", скерований на адресу суду 31.03.2020.
3.6. Ухвалами Верховного Суду від 08.04.2020 та від 20.05.2020 відкладено розгляд касаційної скарги на 20.05.2020 та 01.07.2020 відповідно.
3.7. 15.06.2020 суд постановив ухвалу, якою відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні 01.07.2020 в режимі відеоконференції у справі № 914/887/18.
3.8. У судове засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, котрий підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комп`ютекс" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/887/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми ч.ч.3-7 ст.181, ч.4 ст.188 ГК України, п.2.2, п.3.4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, п.77 Статуту Залізниць України, рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під`їзних колій" від 23.12.2008 №04-5/278.
Позивач вказує, що надаючи оцінку договору від 05.07.2016 № Л/ДН-1/16/786/М/п, суд апеляційної інстанції повністю змінив загальний зміст п.19 та п.20 договору, взявши з цілого контексту лише певну частину умови п.19 договору, якою зазначено, що зміни до нього вносяться в порядку, встановленому Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, і на цій підставі зазначив, що позивач не надав суду докази дотримання вказаного порядку.
На думку скаржника, проект договору чи додаткової угоди до договору може бути запропонований будь-якою зі сторін, і оскільки зі своєї сторони позивач листом від 24.11.2017 за № 29 надав відповідачу проект Додаткової угоди до Договору від 05.07.2016р. № Л/ДН-1/16/726/М/п встановленого зразка, саме відповідач не дотримав вимог порядку укладення додаткових угод чи внесенні часткових зміни до договору №Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016, однак, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки діям відповідача з даного питання.
Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи невірно застосовано та порушено встановлений ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.14, ч.1 ст.73, ч.4 ст.74, ч.4 ст.75, ч.1 ст.77 та ч.1 ст.79, ст.269 ГПК України принцип оцінки доказів та доказування, а також невірно застосовано та порушено ч.2 ст.124 Конституції, ст.14, ч.1 ст.182, ст.326, ст.638, ст.651 та ст.652 ЦК України, ч.5 ст.22, ст.180, ст.188, ч.1, 2 ст.193 ГК України, ст.4 Закону України "Про транспорт", ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України".
Позивач стверджує, що встановлені судом факти у рішенні від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 свідчать про істотні зміни обставин, якими раніше керувалися сторони при укладені договору № Л/ДН-1/16/786/М/n від 05.07.2016. Відтак, на думку скаржника, наявні підстави для внесення змін до договору згідно зі ст. 652 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення ст. 75 ГПК України, повторно досліджувалися обставини, які раніше вже встановлені рішенням суду в господарській справі №914/1455/17 від 02.10.2017.
На думку скаржника, судами при розгляді справи не враховано положення ч. 1 ст.6, ст.20 ГК України, абз.1 ст.1, ч.6 ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.1, ч.6 ст.4, п.6 Статуту AT "Укрзалізниця", ст.1, ч.1 ст.15, п.п.2-3 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не повністю з`ясовано фактичні обставини справи, а саме: хто є власником земельної ділянки та колії, яка розташована на даній земельній ділянці.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 05.07.2016 між ПАТ "Українська залізниця" в особі начальника виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (залізниця) та ТзОВ "НВП "Комп`ютекс" (власник колії) укладено договір № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії терміном на 5 років.
У п.1 договору зазначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії (ТзОВ "НВП "Комп`ютекс") та є продовженням колії №6 станції Глинна-Наварія залізниці і обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", (пк 3+43,9). Розгорнута довжина під`їзної колії становить 1702,6 погонних метри (п.2 договору).
Пунктом 3 договору визначено, що у межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 3921 кв.м.
Нарахування збору за подачу-збирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці, проводиться: за відстань 3,5 км в обидві кінці по середньозважених ставках таблиці №1- 2,8 км, таблиці №2- 0,7 км розділу тарифного керівництва №1. Величина одноразової подачі на місце вантажного фронту локомотивом залізниці не більше 5-ти чотиривісних вагони із завантаженням 450 тонн брутто (п.18.10 договору).
5.2. Позивач зазначає, що під час розгляду справи № 914/1455/17 Господарським судом Львівської області було встановлено певні обставини, які стосуються довжини під`їзної колії. Зокрема, що відновлена розгорнута довжина колії протяжністю 417,8 м (збудований об`єкт) розташована на земельній ділянці, яка належить станції Глинна-Наварія і є лише безпосереднім продовженням станційної колії № 6 до 1497 м. По своїй природі не може вважатись під`їзною колією, так як не є залізничною колією незагального користування (зовнішня залізнична колія), призначеною для перевезень вантажів підприємства, яка з`єднує станцію примикання загальної мережі з промисловою станцією, а за її відсутності - з вантажно-розвантажувальною колією або зі стрілочним переводом першого відгалуження внутрішніх залізничних колій.
5.3. Оскільки, для проведення розрахунків залізницею використовуються розгорнута довжина під`їзної колії (1702,6 погонних метри); смуга відведення залізниці під`їзної колії (3921 кв.м); та відстань, за яку залізниця здійснює нарахування збору за подачу та збирання вагонів в обидва кінці (3,5 кв.м), то з врахуванням встановлених обставин у справі №914/1455/17 щодо довжини під`їзної колії, позивач 24.11.2017 звернувся до відповідача з листом №29, в якому запропонував укласти додаткову угоду до договору № Л/ДН-1/16/726/М/п про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 05.07.2016, в якій пропонує змінити межу під`їзної колії, розгорнуту довжину під`їзної колії; площу земельної ділянки зайняту колією; а також відстань в обидва кінці, яка використовується при нарахуванні збору за подачу-забирання вагонів на (з) місце (я) вантажного фронту, при подачі-забиранні локомотивом залізниці в сторону зменшення.
5.4. Проте, відповідач листом від 14.12.2017 відмовився від укладення додаткової угоди, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №914/1455/17 позивачу відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем не порушено його прав та охоронюваних законом інтересів.
6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не подано доказів наявності передбаченої статтею 652 ЦК України істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, докази одночасної наявності умов, викладених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, докази наявності виняткових випадків, передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах за рішенням суду.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
7.2. Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України (далі ЦК), яка має назву "Підстави для зміни або розірвання договору", договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.