ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
cправа № 910/11433/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Собко О.В., Малярчук Ю.Б.,
відповідача-1: Ковалик В.В.,
відповідача-2: Лукашевич Д.О., Скворцова В.О.,
третьої особи: Шилець А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020
та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019
у справі № 910/11433/19
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до:
1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсною додаткової угоди до договору,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.05.2019 до договору № 1295/К від 15.04.2019, укладеної між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2019 на інтернет-ресурсі https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-01-28-000102-b опубліковано протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, переможцем відкритих торгів за яким по лоту № F110139420 оголошено ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор". 15.04.2019, за результатами вказаних торгів між АТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" укладено договір №1295/к про відступлення права вимоги від 15.04.2019. В свою чергу, 28.05.2019 між АТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" укладено додаткову угоду № 1 до договору №1295/к від 15.04.2019, за умовами якої ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" набуло права вимоги сум, які не були предметом торгів лоту № F110139420 та не можуть бути предметом договору №1295/К від 15.04.2019. Оскаржувана додаткова угода, на думку заявника, суперечить ч. 2 ст. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є підставою для визнання її недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.
02.10.2015 на підставі постанови правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 від 20.02.2017 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019, продовжено повноваження ліквідатора.
28.03.2019 на інтернет-ресурсі https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-01-28-000102-b опубліковано протокол №UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, згідно з яким переможцем відкритих торгів по лоту № F1GL39420 оголошено ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор".
За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, між ПАТ "Дельта Банк" (банком) та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" (новим кредитором) 15.04.2019 укладено договір про відступлення прав вимоги № 1295/К, відповідно до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.
Право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) банку в якості кредитора до боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за кредитними договорами, а також всі права вимоги банку до осіб, які надали забезпечення (згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору, за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які з прав та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні банку щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору).
Відповідно до п. 2 договору, новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказані у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Згідно з додатком № 1 до договору №1295/К, до нового кредитора переходять такі права вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013: загальна заборгованість за договором на дату відступлення права вимоги - 77 647 468, 01 грн., заборгованість по тілу кредиту - 0, 00 грн., заборгованість по нарахованим % за кредитом на дату відступлення права вимоги - 77 647 468, 01 грн., пеня, штраф, тощо на дату відступлення прав вимоги - 0,00 грн.
Додатковою угодою № 1 від 28.05.2019 до договору № 1295/К від 15.04.2019 викладено п. 2 останнього в наступній редакції: "новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами (кредитний договір (договір кредитної лінії) №ВКЛ-2022390 від 29,08.2013, кредитний договір (договір кредитної лінії) №ВКЛ-2022390/1 віл 30.09.2013), включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати за основними договорами належного виконання боржниками обов`язків, сплати боржниками заборгованості за кредитом, сплати процентів, сплати комісій, сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), сплати інфляційного збільшення суми заборгованості, сплати 3% річних, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, а також всі інші права, встановлені для кредитора основними договорами або чинним законодавством України, які виникли або можуть виникнути в майбутньому у зв`язку з виконанням, неналежним виконанням або невиконанням боржниками своїх зобов`язані, за основними договорами. Розрахунок заборгованості за основними договорами вказаний у додатку 1 до цього договору. Зазначений у додатку 1 до цього договору розрахунок заборгованості за основними договорами жодним чином не перешкоджає новому кредитору вимагати виконання всіх зобов`язань, встановлених основними договорами або чинним законодавством України, із проведенням власного розрахунку заборгованості за основними договорами. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором, за виключенням права здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, то надане банку відповідно умов основних договорів".
Посилаючись на те, що за умовами додаткової угоди № 1 від 28.05.2019 ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" набуло права вимоги сум, які не були предметом торгів лоту № F110139420 та не можуть бути предметом договору №1295/К від 15.04.2019, у зв`язку з чим додаткова угода суперечить ч. 2 ст. 1, ч. 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положенню щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388) (далі - Положення № 388), що є підставою для визнання її недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, АТ "Укргазвидобування" звернулось до суду з позовом у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зі змісту оскаржуваної додаткової угоди слідує, що нова редакція п. 2 договору № 1295/к від 15.04.2019 жодним чином не суперечить іншим умовам договору відступлення, зокрема, не змінює предмет договору, визначений у п. 1 договору, протоколу електронних торгів та змісту оголошення про продаж активу, що визначали предмет торгів. Також суд першої інстанції, виходячи з аналізу змісту додаткової угоди № 1 від 28.05.2019 до договору № 1295/к від 15.04.2019, встановив, що обсяг набутих новим кредитором прав вимоги за основними договорами у новій редакції п. 2 договору № 1295/к від 15.04.2019 повністю поглинається обсягом прав, визначених у первісній редакції п. 2 договору № 1295/к від 15.04.2019. Відповідно, доводи позивача про те, що наслідками укладення додаткової угоди № 1 від 28.05.2019 було збільшено обсяг набутих новим кредитором прав вимоги за основними договорами, суд першої інстанції відхилив, оскільки такі не знайшли свого підтвердження.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що суди не дослідили усі обставини, які мають значення для справи, а саме: чи встановлені ст. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням № 388 вимоги реалізовувати право вимоги банку на відкритих торгах? Що було предметом відкритих торгів лоту №F110139420 в частині договору кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013? Який розмір права вимоги в частині права вимоги договору кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013, що є предметом договору № 1295/К від 15.04.2019 в редакції оскаржуваної угоди № 1? Чи є тотожним предмет відкритих торгів №F11GL39420 в частині кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 та право вимоги, яке є предметом договору № 1295/К від 15.04.2019 в редакції оскаржуваної угоди №1? На переконання скаржника, внаслідок укладення спірної додаткової угоди № 1 було відчужено право вимоги банку без проведення торгів, а тому така угода суперечить ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 1 розділу VI "Умови та порядок проведення відкритих торгів (аукціону)" Положення № 388, у зв`язку з чим, в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсною. Заявник касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів про незмінність предмету договору внаслідок укладення спірної додаткової угоди № 1, оскільки останньою ПАТ "Дельта банк" надало ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", у тому числі, права вимоги сум 3 % річних та інфляційних (чим порушено ст. 625 ЦК України), які були предметом договору № 1295/К від 15.04.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.03.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.03.2020.
Ухвалою від 17.03.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 не відбудеться 24.03.2020, а про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.03.2020 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що останні є обґрунтованими та винесені з додержанням всіх вимог матеріального та процесуального права. За твердженням Фонду, суди дійшли правильних висновків, що договір відступлення прав вимоги № 1295/к від 15.04.2019 не містить жодної заборони щодо внесення змін до нього, а додаткова угода жодним чином не суперечить іншим умовам договору відступлення, зокрема, не змінює предмет договору, протоколу електронних торгів та змісту оголошення про продаж активу, що визначали предмет торгів. Крім цього, предметом оскарження є додаткова угода № 1, а не сам договір відступлення права вимоги, а норма ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. В свою чергу право вимоги не вичерпується встановленою заборгованістю по нарахованих процентах, а передбачає увесь обсяг зобов`язань, що витікають з такого договору. Така вимога охоплена "правом вимоги" за кредитним договором, виставленим на торги Фондом гарантування вкладів. Також у справі № 910/18618/17 позивач намагався довести, що оскаржувана додаткова угода № 1 від 28.05.2019 порушує публічний порядок, однак за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд зазначив про необґрунтованість таких доводів. В свою чергу, позивач був позичальником неплатоспроможного АТ "Дельта Банк", не виконував належним чином зобов`язання, що передбачені кредитними договорами, а Фонд гарантування вкладів та АТ "Дельта Банк" на виконання вимог закону здійснювали організацію та продаж права вимоги за кредитними договорами з метою отримання грошових кошів від реалізації даного майна банку, яке впливає на формування ліквідаційної маси АТ "Дельта Банк" за рахунок якої задовольняються вимоги вкладників/кредиторів банку. Оскаржуваною додатковою угодою ніяким чином не змінено предмет торгів, адже порядок повернення кредиту та сплата всіх штрафних санкцій передбачена самими кредитними договорами № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 та № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, право вимоги за якими перейшло до відповідача-2.
Також від ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.03.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 19.03.2020, у якому відповідач-2 просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, що позивач був позичальником неплатоспроможного банку, не виконував належним чином зобов`язання, що передбачені кредитним договором, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та АТ "Дельта Банк" на виконання вимог Закону здійснили організацію та продаж права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 з метою отримання грошових кошів від реалізації даного майна банку, яке впливає на формування ліквідаційної маси "АТ "Дельта Банк" за рахунок якої задовольняються вимоги вкладників/кредиторів банку. Аналіз ст.ст. 549-552, 625,1048,1050,1054 ЦК України свідчить, що до права вимоги за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, входить до повернення наданої суми сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата неустойки та компенсація, гарантована ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим посилання скаржника на відмінність обсягу проданого активу, зазначеного в інформації про його продаж та оспорюваній додатковій угоді та не дослідження таких обставин правомірно були відхилені апеляційним судом як безпідставні. До того ж предметом оскарження є саме додаткова угода, а не договір відступлення права вимоги, п. 1 якого передбачено продаж всіх прав вимоги (як існуючі так і майбутні, як наявні, так і умовні) банку в якості кредитора до боржників. Суди дійшли правильних висновків, що нова редакція п. 2 договору № 1295/к від 15.04.2019 жодним чином не суперечить іншим умовам договору відступлення, зокрема, не змінює предмет договору, протоколу електронних торгів та змісту оголошення про продаж активу, що визначали предмет торгів. Крім цього, позивачем ані у своїй позовній заяві, ані в апеляційній та касаційній скаргах не зазначено яким чином було порушено його право, за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає таке порушення.