ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/21/19
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представники - адвокат Лисенко В.О. (довіреність №14-202 від 17.05.2019), адвокат Петрук Я.Ю. (довіреність №14-167 від 26.04.2019),
відповідач - Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"
представник відповідача не з`явився
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 26.11.2019
у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М. (головуючий), Барбашова С.В., Істоміна О.А.
та рішення Господарського суду Донецької області
від 05.09.2019
у складі судді Аксьонової К.І.
у справі №905/21/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"
про стягнення 11 698 730, 05 грн.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. 19.12.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 11 698 730, 05 грн., з яких 8 943 617, 40 грн. основного боргу, 1 179 009, 70 грн. пені, 336 765, 90 грн. - 3% річних, 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат, а також 175 480, 95 грн. судових витрат.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами спору 26.01.2017 договору №4931/1617-БО-6 постачання природного газу (далі - договір) позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 56 362 752, 88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу; відповідач у порушення пункту 6.1. договору оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим на момент пред`явлення позову основний борг становив 8 943 617, 40 грн.; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу пені за неналежне виконання зобов`язання з оплати природного газу в порядку пункту 8.2. договору на суму 1 179 009, 07 грн., а також 3% річних на суму основного боргу в розмірі 336 765, 90 грн. та 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості відповідача за договором поставки природного газу, неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. 05.09.2019 рішенням Господарського суду Донецької області провадження у справі №905/21/19 у частині стягнення основного боргу на суму 8 941 855, 40 грн. закрито; позовні вимоги у частині стягнення 1 762 грн. основного боргу, 1 179 009, 70 грн. пені, 336 765, 90 грн. - 3% річних, 1 239 337, 68 грн. інфляційних втрат задоволено частково; стягнено з відповідача на користь позивача 3% річних на суму 336 765, 90 грн., інфляційні втрати на суму 1 190 685, 69 грн. та 22 911, 77 грн. судового збору.
2.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд встановив, що 26.01.2017 між позивачем - АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) і відповідачем - Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (споживач) укладено договір №4931/1617-БО-6 постачання природного газу з додатковою угодою №1 від 26.01.2017 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачеві у 2017 році в період з 01 січня по 31 березня природний газ обсягом до 11 445,0 куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; відповідач зобов`язався оплатити природний газ на умовах цього договору; приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (пункти 1.1., 1.2., 2.1., 3.4. договору).
2.2. Судом встановлено, що порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 6 договору; плата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактичного переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).
2.3. Суд встановив, що пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
2.4. Судом встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2017 року до 31 березня 2017 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).
2.5. Суд встановив, що за період січня-березня 2017 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 56 362 752, 88 грн., про що сторонами у порядку пункту 3.4. договору підписані акти приймання-передачі від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017, копії яких долучено до матеріалів справи; зазначені акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень щодо якості й обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №4931/1617-БО-6 від 26.01.2017, з огляду на що такі акти прийнято місцевим судом як належні та допустимі письмові докази поставки позивачем на користь відповідача природного газу на загальну суму 56 362 752, 88 грн. з ПДВ.
2.6. Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем у січні-березні 2017 року здійснено оплату за поставлений природний газ на суму 47 419 135, 48 грн., що вбачається з відомостей позивача щодо операцій по підприємству-відповідача за період з 01.10.2016 по 31.05.2018; однак, зобов`язання щодо повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ відповідачем не виконано.
2.7. Спір у справі виник щодо стягнення позивачем з відповідача несплаченої частини основного боргу в розмірі 8 943 617, 40 грн. та щодо правомірності нарахування позивачем пені на суму 1 179 009, 70 грн., а також 3% річних на суму 336 765, 90 грн. та інфляційних втрат на суму 1 239 337, 68 грн. у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості поставленого позивачем у спірний період природного газу.
2.8. Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив, що між сторонами спору відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 762 грн. судового збору, стягненого з позивача на користь відповідача на підставі рішення суду від 14.02.2018 у господарській справі №908/5628/14, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача перед позивачем за спірним договором поставки на зазначену суму припинилося в порядку статті 601 ЦК України; станом на 21.01.2019 основний борг відповідача перед позивачем склав 8 941 855, 40 грн. та повністю погашений відповідачем 29.01.2019.
Відповідач зазначив, що він є єдиним централізованим постачальником тепла у місті Маріуполі Донецької області, яке з 07.04.2014 визначено районом проведення антитерористичної операції; приписами частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, чинного з 07.02.2015, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції; з посиланням на норми цього Закону відповідач заперечив проти нарахування йому пені за несвоєчасний розрахунок за поставлений позивачем природний газ за період з 28.02.2017 по 11.06.2018 під час дії з 07.02.2015 мораторію на стягнення пені та просив відмовити у позові в цій частині.
Відповідач доводив, що базою нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж; розрахунок здійснюється за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція); позивач при обчисленні інфляційних втрат виходив із суми боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв`язку з чим завищив їх розмір на 55 478, 58 грн.; контррозрахунок інфляційних втрат долучено відповідачем до відзиву на позов.
2.9. Приймаючи рішення про відмову в позові у частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 1 762 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача 19.12.2018 з позовними вимогами грошове зобов`язання відповідача на суму 1 762 грн. було виконане внаслідок зарахування зустрічних вимог сторін спору відповідно до заяви позивача від 03.12.2018, яку відповідач отримав 12.12.2018; за відсутності визначених статтею 602 ЦК України заборон для проведення заліку зустрічних вимог у порядку статті 601 цього Кодексу, місцевий суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу на суму 1 762 грн. припинилося у зв`язку із зарахуванням на його погашення 1 762 грн. судового збору, що підлягав до сплати позивачем на користь відповідача на підставі рішення суду від 14.02.2018 у господарській справі №908/5628/14, яке набрало законної сили.
2.10. Місцевим судом встановлено, що після відкриття провадження у справі ухвалою від 11.01.2019 відповідач сплатив решту заявленого позивачем основного боргу на суму 8 941 855, 40 грн. відповідно до платіжного доручення №515 від 29.01.2019; зобов`язання з розрахунку за поставлений позивачем на підставі спірного договору природний газ відповідач виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення 8 941 855, 40 грн. основного боргу закрито за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
2.11. Розглядаючи позов у частині стягнення 1 179 009, 70 грн. пені за період з 28.03.2017 по 23.04.2017 та за зобов`язаннями березня 2017 за період з 26.04.2017 по 25.10.2017, місцевий суд встановив, що відповідач споживав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг у місті Маріуполь Донецької області, яке на дату укладення спірного договору і на момент розгляду спору місцевим судом перебувало у переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015; позивач є енергопостачальною компанією, що підтверджується чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 (у редакції, яка діяла у зазначений період), тому до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору 26.01.2017 №4931/1617-БО-6 постачання природного газу, як енергетичного ресурсу, підлягає застосуванню Закон України від 13.01.2015 №85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
Місцевий суд, з посиланням на приписи статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі та з огляду на факт набрання чинності 07.02.2015 Законом України від 13.01.2015 №85-VIII, дійшов висновку, що з 07.02.2015 діє встановлений частиною другою статті 2 цього Закону мораторій на нарахування відповідачу пені за порушення строків оплати поставленого позивачем природного газу, тому є безпідставними позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання основного зобов`язання у січні-березні 2017 року за періоди з 28.02.2017 по 06.03.2017, з 28.03.2017 по 23.04.2017 та з 26.04.2017 по 25.10.2017.
2.12. Задовольняючи позов у частині стягнення 3% річних на суму 336 765, 90 грн., місцевий суд виходив із встановлених обставин порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості природного газу за поставками січня-березня 2017 року в періоди 28.02.2017-06.03.2017, 28.03.2017-23.04.2017 та 26.04.2017-11.06.2018, що є підставою для нарахування 3% річних на суму основного боргу за такі періоди прострочення.
2.13. Розглядаючи позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат на суму 1 239 337, 68 грн. у зв`язку із простроченням відповідача щодо оплати за поставку природного газу у березні 2017 року в період з 01.05.2017 по 30.04.2018, місцевий суд встановив, що позивачем не дотримано методики нарахування інфляційних втрат, оскільки при розрахунку допущено переривання послідовності множення індексів інфляції відносно несплаченого залишку.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат позивача, суд урахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 про те, що вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, у разі реалізації якого кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менше одиниці (мала місце дефляція), а, отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Місцевий суд зазначив, що кількість місячних індексів інфляційної індексації у межах визначеного проміжку часу визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеною відповідна сума грошового зобов`язання, тобто починаючи з наступного місяця, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, у якому відбулося погашення; мінімальний період застосування індексу інфляції є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.10.2018 у справі №910/9938/17.
Місцевий суд зауважив, що погашення частини основного боргу у перебігу загального періоду нарахування інфляційних втрат впливає виключно на визначення кількості місячних індексів інфляції, що мають бути застосовані для встановлення сукупного коефіцієнту індексації саме для цієї погашеної суми, та не перериває періоду прострочення, а отже, не впливає на кількість місячних індексів інфляції щодо залишку заборгованості (різниця між первісною сумою боргу і здійсненою частковою оплатою).
За встановлених обставин погашення відповідачем суми основного боргу частинами, місцевий суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення інфляційних втрат, визначених щодо кожної частини первісної суми боргу за період з моменту початку прострочення до моменту погашення відповідної частини основного боргу.
Місцевий суд не вбачав підстав для застосування у справі №905/21/19 зазначеної об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 методики розрахунку інфляційних втрат шляхом додавання до суми основного боргу інфляційних втрат, які стягнено за судовим рішенням за інший період нарахування, оскільки при розгляді справи №905/21/19 судом не встановлено обставин стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним договором на підставі судового рішення; отже, правовідносини у справі №905/600/18 та у справі №905/21/19 не є подібними.
Здійснивши власний арифметичний розрахунок інфляційних втрат позивача у зв`язку із простроченням відповідача в оплаті за поставлений природний газ у березні 2017 року за період травня 2017 року-квітня 2018 року, місцевий суд визнав обґрунтованими інфляційні втрати на суму 1 190 685, 69 грн., які нараховано на суму основного боргу відповідача за кожен місяць прострочення за вирахуванням суми погашення боргу у кожному місяці, за який застосовано індекс інфляції, та без урахування суми, на яку збільшився основний борг за рахунок індексу інфляції за попередній місяць.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. 26.11.2019 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 залишено без змін.
3.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду у частині відмови у стягненні з відповідача 1 179 009, 07 грн. пені та 48 651, 99 грн. інфляційних втрат та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
3.1.1. Апеляційним судом проаналізовано та спростовано такі доводи позивача за апеляційною скаргою: місцевий суд неправильно застосував при розгляді спору приписи статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику" та помилково наділив позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України" статусом енергопостачальної компанії; позивач є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно укладених договорів, тому в силу пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" є постачальником природного газу; зазначене виключає застосування до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору поставки природного газу, частини другої статті 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 щодо дії мораторію на нарахування споживачам пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергетичні ресурси з 07.02.2015; такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №913/65/18.
Апеляційний суд, з посиланням на приписи Законів України "Про енергозбереження", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" №705 від 25.07.2012, дійшов висновку, що АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач у справі) є гарантованим постачальником природного газу як енергетичного ресурсу, а відповідач на підставі договору №4931/1617-БО-6 від 26.01.2017 постачання природного газу, укладеного з позивачем, придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії для населення міста Маріуполя Донецької області на території проведення антитерористичної операції; відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII щодо встановлення з 07.02.2015 мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків за природний газ, тому місцевим судом правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача пені, нарахованої на суму боргу за поставлений природний газ за період з 28.02.2017 по 25.10.2017.
Апеляційний суд зауважив, що такі висновки щодо застосування частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII до правовідносин з постачання природного газу викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18.
3.1.2. Апеляційний суд взяв до уваги та спростував доводи позивача про помилковий розрахунок місцевим судом інфляційних втрат, виходячи із суми основного боргу за відповідний місяць прострочення без урахування його збільшення на індекс інфляції за попередній місяць, з обґрунтуванням позивачем правової природи інфляційних втрат як складової основного боргу, що зумовлює їх визначення із застосуванням як бази нарахування суми основного боргу, збільшеної на індекс інфляції за попередній місяць.
Апеляційний суд погодився з висновком та розрахунком місцевого суду про те, що за встановлених обставин погашення відповідачем заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем природного газу частинами, інфляційні втрати підлягали розрахунку щодо кожної частини первісної суми основного боргу за окремі періоди, без урахування при обчисленні збільшення боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
4. 02.01.2020 поштовим відправленням через Східний апеляційний господарський суд позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 в частині відмови у стягненні 1 179 009, 70 грн. пені та 48 651, 99 грн. інфляційних втрат, в якій просив поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відкрити касаційне провадження, скасувати прийняті по суті спору судові рішення в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат у розмірах, заявлених позивачем у позовній заяві.
4.1. Позивач доводив неповноту з`ясування судами обставин справи та прийняття судових рішень в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням статей 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 714 ЦК України, статей 193, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та порушенням статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо обґрунтованості нарахування позивачем пені за несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ відповідачем-споживачем на території проведення антитерористичної операції та щодо алгоритму розрахунку позивачем інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020.
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 колегією суддів у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П. поновлено строк на подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі №905/21/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.04.2020, яке ухвалою Суду від 09.04.2020 відкладено на 07.05.2020.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2020 колегією суддів у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П. справу №905/21/19 із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зазначену ухвалу Суду прийнято з окремою думкою судді Колос І.Б.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020.
6.1. У зв`язку з відпусткою судді Ткача І.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020.
6.2. Ухвалою від 15.05.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. прийняла до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 у справі №905/21/19 та призначила її розгляд у судовому засіданні на 05.06.2020, який ухвалою Суду 05.06.2020 відкладено на 26.06.2020.
6.3. У зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. та виходом з відпустки судді Ткача І.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020.
6.4. У зв`язку з виходом з відпустки судді Баранця О.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/21/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020.
Підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
7. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги позивача у справі №905/21/19 дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19 (колегія суддів у складі Краснов Є.В., Кушнір І.В., Мачульський Г.М.) про застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 625 ЦК України щодо підставності нарахування позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу відповідача станом на кінець відповідного місяця, в якому мало місце прострочення сплати боргу, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що у справі №924/414/19 (постанова Верховного Суду від 12.02.2020) колегія суддів погодилась з висновками апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно погашеного відповідачем боргу, який включає основний борг, скорегований на індекс інфляції за попередній місяць, та зазначила про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Водночас, при переданні справи №905/21/19 на Об`єднану палату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду в ухвалі 07.05.2020 зазначила, що системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу. З урахуванням приписів статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу; під час нарахування інфляційних втрат урахуванню підлягає основний борг, а не сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів (у цій справі ще слід враховувати наявність часткових оплат, здійснених відповідачем). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.
Колегія суддів не вбачала підстав для застосування до спірних правовідносин у справі №905/21/19 правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, оскільки у зазначеній постанові висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України викладені у конкретних правовідносинах (що не подібні з правовідносинами у справі №905/21/19), в яких сума заборгованості, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати за природний газ, вже існувала, а інфляційні втрати, враховані позивачем у суму основного боргу, були попередньо нараховані на суму основного боргу та стягнені за рішенням суду.
Суддею Колос І.Б. при прийнятті ухвали від 07.05.2020 у справі №905/21/19 висловлено окрему думку, суть якої полягає в тому, що рішення апеляційного суду у справі №924/414/19 про правильність розрахунку позивача щодо нарахування відповідачу інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця ухвалене з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 і підстави для відступу від зазначеної позиції Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України при розрахунку інфляційних втрат у справі №905/21/19 суддя не вбачає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив про те, що місцевим та апеляційним судами здійснено помилковий перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений у березні 2017 року природний газ, у зв`язку з чим безпідставно зменшено на 48 651, 99 грн. суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача у даній справі.
8.1. Позивач зауважив, що висновки судів про можливість нарахування інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній період лише за наявності рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є помилковими та не відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 05.07.2019 у справі №905/600/18.
8.2. Позивач зазначив, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання, не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 23.10.2018 у справі №913/70/18 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18.
8.3. Позивач доводив обґрунтованість здійсненого ним нарахування відповідачу суми інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми основного боргу за кожен місяць прострочення щодо оплати вартості природного газу на індекс інфляції попереднього місяця за вирахуванням суми часткового погашення боргу у відповідному місяці.
8.4. Позивач заперечував висновки місцевого та апеляційного судів про відмову в позові у частині стягнення пені з посиланням на неправильне застосування судами спеціального законодавства, що визначає поняття "енергопостачальне підприємство" і "постачальник природного газу", та підміну понять "енергопостачання" і "газопостачання", у зв`язку з чим судами помилково застосовано до правовідносин між сторонами спору положення частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII про дію мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків за природний газ з 07.02.2015. В обґрунтування зазначених доводів позивач зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №913/65/18.
Доводи відповідача, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях у справі
9. Відповідач зауважив, що базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж; періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Однак, позивач при розрахунку суми інфляційних нарахувань використав як базу для нарахування інфляційної складової боргу суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат попередніх періодів; місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, виходячи із суми основного боргу без урахування інфляційних втрат попередніх періодів прострочення відповідача, дійшов правильного висновку про зменшення їх суми на 48 651, 99 грн. відносно до розміру інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача у позовній заяві.
9.1. Відповідач заперечував проти посилань позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18 щодо методики розрахунку інфляційних втрат, обґрунтовуючи тим, що судами у зазначених справах встановлено нарахування інфляційних втрат на суму, стягнену за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у тому числі з урахуванням нарахованих раніше інфляційних втрат; тобто у зазначених справах заборгованість була визначена на певну дату, тоді як у справі №905/21/19 вимогу про стягнення основного боргу включено до позовних вимог поряд з вимогою про стягнення інфляційних втрат.
Відповідач зауважив, що правовий висновок щодо неможливості нарахування інфляції на інфляцію, а лише на суму основної заборгованості викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2020 у справі №924/532/19 і 21.05.2019 у справі №916/2889/13.
9.2. Відповідач аргументував помилковістю доводів позивача про те, що він не є енергопостачальною компанією, та зазначив, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача; зазначені обставини зумовлюють застосування до спірних правовідносин частини другої статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII про дію мораторію на нарахування і стягнення пені за несвоєчасність розрахунків відповідача-споживача за природний газ з 07.02.2015. На підтвердження обґрунтованості таких доводів відповідач зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, а також на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі №905/44/19 та від 17.10.2019 у справах №905/1310/18 та №905/1811/18.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Пункт 6 частини першої статті 3 - загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частина друга статті 4 - основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Частина п`ята статті 4 - інші органи державної влади України... можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Частина третя статті 11 - цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 13 - цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частина перша статті 14 - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина четверта статті 14 - особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.