ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 643/10749/14-к
провадження № 51-2273 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ізотова Володимира Андрійовича на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000089 від 19 лютого 2014 року за обвинуваченням,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 07 травня 2015 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Гончарова С.І. та прокурора задовольнив частково. Вирок Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2015 року скасував і призначив новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України по епізодам від 26 березня 2014 року, 28 травня 2014 року виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з цим вироком органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що у невстановленому місті, у невстановлений час, при невстановлених в ході досудового слідства обставинах він незаконно, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс, який став незаконно зберігати з метою збуту. 26 березня 2014 року ОСОБА_1, знаходячись на першому поверсі третього під`їзду будинку № 11/2 по вул. Танкопія в м. Харкові, в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув за 150 гривень ОСОБА_2 полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом. Цього ж дня, о 23 годині ОСОБА_2 добровільно видав працівникам міліції полімерний пакет з рослинною речовиною, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 627 від 02 квітня 2014 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 1,7429 грама, в перерахунку на суху речовину масою 1,6328 грама, який йому збув за вищевказаних обставин ОСОБА_1 . Крім того, 28 травня 2014 року у невстановленому місті, в невстановлений час, при невстановлених в ході досудового слідства обставинах, ОСОБА_1 незаконно, з метою подальшого збуту, придбав за 520 гривень у особи, матеріали стосовно якої, виділені в окреме провадження, чотири полімерних пакети, в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який став незаконно зберігати з метою збуту. Цього ж дня, ОСОБА_1, знаходячись неподалік від будинку № 107 по пр. Тракторобудівників в м. Харкові, з метою особистого збагачення за рахунок збуту особисто небезпечних наркотичних засобів, в ході проведення оперативної закупівлі, повторно незаконно збув за 720 гривень ОСОБА_2 чотири полімерних пакети, в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс. Цього ж дня, о 12:05 годин ОСОБА_2 добровільно видав працівникам міліції чотири полімерних пакети, в яких знаходилась рослинна речовина, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 89 від 29 травня 2014 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 1,71 грама, 1,39 грама, 1,36 грама, 1,35 грама, загальною масою 5,81 грама, яку йому збув за вищевказаних обставин ОСОБА_1 .
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 липня 2019 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним органом досудового розслідування доказам та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення. Не погоджується з висновками судів про визнання недопустимими доказами матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у зв`язку з відсутністю ухвал слідчих суддів, а також визнанням недопустимим доказом матеріалів контролю за вчиненням злочину. Зазначає, що за відсутності експертизи аудіо- та відеозаписів та наявності сумнівів щодо належності зафіксованих на них голосів, суд мав можливість самостійно призначити відповідну судову експертизу. Зазначає, що суд першої інстанції провів судовий розгляд без допиту в якості свідка залегендованої особи. Також вказує на те, що в апеляційній скарзі були викладені всі зазначені доводи, а також інші, проте апеляційний суд не перевірив їх належним чином та не надав їм належної оцінки, у зв`язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О. В . вважала касаційну скаргу прокурора Ізотова В. А. обґрунтованою та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_1, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі прокурор навів доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.
Так, за наслідками апеляційного розгляду, суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення тверджень апеляційної скарги прокурора в частині дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України при відкритті матеріалів НСРД.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.