ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 349/651/16-к
провадження № 51-5578 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090210000247 від 18 вересня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Русів Снятинського району Івано-Франківської області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішеннь і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2018 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково, вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1 змінено. Відповідно до положень ст. 74 ч. 5 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн., призначеного вироком Рогатинського районного судуІвано-Франківської області від 13 листопада 2017 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2018 року скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 від покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 18 вересня 2015 року біля 20 год. 40 хв. він, керуючи транспортним засобом марки "Опель Віваро", рухався автомобільною дорогою Мукачево - Львів в напрямку м. Львів. У попутному напрямку рухався автомобіль марки "Мітцубісі Оутлендер", під керуванням ОСОБА_2 В м. Рогатині Івано-Франківської області на вул. Галицькій між водіями виник конфлікт з приводу порушення, на думку водіїв, правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону. Для з`ясування стосунків обидва водії зупинилися на узбіччі проїжджої частини центральної вулиці м. Рогатина - Галицької, поблизу крамниці будівельних матеріалів. ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_2, яка виникла раптово через здійснення ОСОБА_2 маневру обгону його транспортного засобу під час затору, що утворився внаслідок проведення ремонту дороги, маючи на меті провчити ОСОБА_2, як учасника дорожнього руху, завдав потерпілому один удар невстановленим слідством твердим предметом в лобно-тім`яну ділянку голови. Внаслідок нанесеного ОСОБА_1 удару, ОСОБА_2 заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційні скарги прокурора Триніва В. І. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильну правову оцінку обставин, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Касаційну скаргу мотивує тим, що судом не сформульоване належним чином обвинувачення, визнане доведеним. Посилається на те, що спочатку він був допитаний як свідок у кримінальному провадженні, а також на те, що в порушення ст. 290 КПК України, йому не були відкриті медичні документи, на яких ґрунтується висновок судово-медичного експерта. Також висловлює непогодження з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій доказів у кримінальному провадженні. Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повірив доводів його апеляційної скарги та не дав їм належної оцінки.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О. В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та просила судові рішення залишити - без зміни.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків. Конец формы
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілого, протоколу пред`явлення до впізнання за фотознімками, висновку експерта, а також на підставі аналізу інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, окремо дав оцінку тому, що показання свідка ОСОБА_4 про те, що між її чоловіком та водієм ОСОБА_2 під час зупинки мав місце словесний конфлікт і жодних тілесних ушкоджень чоловік йому не заподіював не відповідають обставинам справи. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції вказівки касаційного суду при новому розгляді в цій частині є необґрунтованими.
Також судом першої інстанції не враховані показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також протоколи проведення слідчих експериментів за їх участі із наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. Крім того, розцінені у якості обраного способу захисту показання обвинуваченого щодо невизнання своєї вини. За наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд погодився з такими висновками, оскільки показання вказаних осіб, спростовуються сукупністю досліджених доказів. Крім того, у вироку суду зазначено, що свідок ОСОБА_6 18 вересня 2015 року станом на 11 год. 47 хв. знаходився в м. Снятині.
Верховний Суд також враховує, що в ухвалених судових рішеннях суди посилаються лише на ті показання, які були надані ОСОБА_1, безпосередньо під час судового розгляду, будь-яких посилань на протоколи допиту ОСОБА_1 під час досудового розслідування або на їх зміст судові рішення першої та апеляційної інстанції не містять, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи обвинуваченого про те, що органом досудового розслідування порушено вимоги ст. 291 КПК України щодо зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення також є необґрунтованими.
Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.