ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 295/694/18
провадження № 61-20465св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - міська громадська організація "Гаражний кооператив "Світанок",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2018 року, постановлену у складі судді Зосименка О. М., та постанову апеляційного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до міської громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок" (далі - МОГ "ГК "Світанок").
В обґрунтування зазначив, що 2 грудня 2016 року голова правління МОГ "ГК "Світанок" Добровольський А. С. ухвалив рішення, яким не заперечив щодо будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю "АТТІ" багатоквартирних житлових будинків на відстані 6 метрів від стін гаражів кооперативу, про що повідомив товариство листом.
22 січня 2018 року голова правління МОГ "ГК "Світанок" Добровольський А. С. відмовився надавати документи для проведення ревізії фінансово-господарської діяльності організації за 2016-2017 роки.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив судзобов`язати МОГ "ГК "Світанок" в особі правління та голови правління Добровольського А. С. надати ревізійній комісії документи для проведення ревізії фінансово-господарчої діяльності МОГ "ГК "Світанок".
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2018 року заяву про забезпечення позову поверненоОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заяву подано без додержання вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2018 року - без змін.
З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді заяви не допущено порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 5 березня 2018 року скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду прийняті з порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, тому підстави для її повернення відсутні.
Вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не повідомили його про розгляд заяви і не викликали до судових засідань.
Бондарчук М. Т. зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково визнали обраний ним вид забезпечення позову необґрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив із того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, тому наявні визначені цивільним процесуальним законодавством правові підстави для її повернення заявнику.
Суд першої інстанції за матеріалами заяви установив, що вона не містить відомостей про предмет позову, обґрунтувань необхідності забезпечення позову та підстав обрання виду забезпечення позову. Суд першої інстанції вважав, що обраний вид забезпечення позову є необґрунтованим і не може бути визнаний співмірним із позовними вимогами.
Такі висновки судів попередніх інстанцій касаційний суд вважає правильними.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.