ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/41842/16-ц
провадження № 61-44890св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Гудзем Василем Миколайовичем, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначило, що 6 лютого 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 013/062-к, на виконання умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 110 500 доларів США, які позичальник мав повернути кредитодавцю, сплачуючи щомісячні платежі.
ОСОБА_1 , порушуючи умови кредитного договору, не здійснював погашення заборгованості у встановлені строки, чим порушив положення статей 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
За таких обставин ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 284 488,56 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 7 085 085,74 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, ухваленим у складі судді Малинникова О. Ф., позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 013/062-к від 6 лютого 2008 року у розмірі 284 488,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17 червня 2016 року складає 7 085 085,74 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 106 276,27 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 6 червня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, апеляційну скаргу залишено без руху, надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року; продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року визнано неподаною та повернено заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гудзь В. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги, визначений апеляційним судом, є завищеним і таким, що суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказав, що суд апеляційної інстанції помилково відніс заявника до категорії юридичних осіб, оскільки заявник є фізичною особою і має сплачувати судовий збір за ставками, які діють для фізичних осіб.
Зазначив, що він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 8 січня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником у строк, визначений судом, не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції, тому наявні визначені цивільним процесуальним законодавством правові підстави для повернення апеляційної скарги заявнику.
Такі висновки суду апеляційної інстанції касаційний суд вважає правильними.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.