ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 753/13624/18
провадження № 61-48635св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 1 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви вказала, що з 1 листопада 2013 року перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року. З ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначила, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 почав застосовувати до неї психологічне насильство шляхом систематичних образ, погроз, приниження, залякування та фізичного насильства, шляхом завдання тілесних ушкоджень.
ОСОБА_1 стверджувала, що приводу неправомірних дій ОСОБА_2 вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів.
25 травня 2018 року ОСОБА_2 застосував до неї фізичне насильство і з цього приводу вона звернулася до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві із заявою, на підставі якої внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу (далі - КК) України, питання проведення судово-медичної експертизи вирішується.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_2, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити перебувати за місцем проживання ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, а також інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;заборонити вести телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року, ухваленим у складі судді Цимбал І. К., у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю у справі належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_2 жодними доказами не підтверджена.
Оцінюючи ризики вчинення ОСОБА_2 дій, які можуть бути розцінені як насильство, суд першої інстанції їх вірогідними не вважав.
Постановою Київського апеляційного суду від 1 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_2 .
Встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього наступні обов`язки: заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 - до квартири АДРЕСА_1 ; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видано строком на два місяці.
У іншій частині заяви відмовлено.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість дій суду першої інстанції щодо оцінки доведеності вини кривдника у вчиненні правопорушень, яка не є предметом розгляду заяви про видачу обмежувального припису.
Частково задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 вчиняє дії відносно ОСОБА_1, пов`язані з образами, погрозами, приниженням, переслідуванням, залякуванням.
Постанова суду апеляційної інстанції також мотивована тим, що доводи заяви знайшли своє часткове підтвердження, оскільки наявність конфлікту між колишнім подружжям та батьками дитини, відсутність бажання примирення, дають підстави дійти висновку про наявність ризиків щодо повторного вчинення домашнього насильства.
Доводи ОСОБА_2 про те, що заявником до суду не було надано доказів вчинення ним будь-якого насильства відносно ОСОБА_1, апеляційний суд не прийняв до уваги, так як вони спростовуються дослідженими доказами, а також вказав, що судом повинні досліджуватися ризики повторного вчинення насильства, а не факт його вчинення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Київського апеляційного суду від 1 листопада 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, висновки суду апеляційної інстанції сформовані виключно на твердженнях заявника та не підтверджуються доказами. Жодних рішень про притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення насильства над заявником немає.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції установлено, що з 1 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після розірвання шлюбу і до 2 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у належній їм квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів, її заяви зареєстровано в єдиному обліку органами Національної поліції України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Проте правоохоронними органами ухвалювалися рішення про закриття кримінальних проваджень, як таких, що не містять складу кримінального правопорушення.
Апеляційним судом також установлено, що 9 січня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12018100020000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
31 травня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12018100020004915 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Звертаючись до правоохоронних органів за фактом вчинення ОСОБА_2 правопорушення, ОСОБА_1 зазначала про застосування до неї з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 психологічного насильства, систематичних образ, погроз, приниження, залякування та повідомляла, що ОСОБА_2 застосовував до неї фізичне насильство, завдаючи тілесних ушкоджень.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.