Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 202/7415/16-ц
провадження № 61-40589св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", поданої адвокатом Бауманом Юрієм Тіберійовичем, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця.
Позовна заява, мотивована тим, що судовим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2010 року по справі № 2-1709/10 за неповнолітньою, на час ухвалення рішення, ОСОБА_1 було визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі – квартира). Вказаному рішенню передувало рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2010 року по справі № 2-509/10, відповідно до якого за малолітньою, на момент ухвалення рішення, ОСОБА_1 було визнано право власності на 3/4 частини спірної квартири.
Окрім цього, вказаним рішенням в цивільній справі № 2-509/10 було встановлено, що 09 лютого 2008 року було укладено попередній договір про продаж 1/4 частки квартири, яка належала ОСОБА_1, після чого рішення виконкому Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради № 82 від 19 лютого 2008 року її законному опікуну було надано дозвіл на продаж вказаної частини житла ОСОБА_1 із зобов`язанням щодо включення її ім`я в правовстановлюючі документи на спірну квартиру.
Водночас, в судовому рішенні по справі № 2-1709/10 встановлено, що спірна нерухомість була придбана за кошти батька ОСОБА_1, сплачених як аліменти, з цільовим призначення для придбання житла із включенням ім`я ОСОБА_3 в правовстановлюючі документи.
Проте, всупереч вказаним обставинам, 29 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та матір`ю позивача - ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири та проведено його державну реєстрації.
У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Є. 29 лютого 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1662, в частині, що стосується покупця, ОСОБА_2, внаслідок віндикації цієї квартири на користь позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивач не указала і відповідних доказів не надала в чому саме оспорюваний нею правочин суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), або іншим нормам законодавства при укладенні даного правочину. Крім того, суд вважав, що спірний правочин відповідно до статті 217 ЦК України не може бути визнаний недійсним в окремій його частині, а саме в частині що стосується покупця, оскільки даний правочин не був би вчинений без включення даних, що стосується покупця в зміст цього правочину.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року - скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу серії ВКІ № 500961 від 29 лютого 2008 року в частині, що стосується покупця ОСОБА_2, внаслідок віндикації квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1157,52 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири порушуючи свої зобов`язання щодо цільового використання аліментів на утримання дитини та зобов`язання по виконанню рішення виконкому Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради № 82 від 19 лютого 2008 року щодо обов`язкового внесення ім`я дитини до правовстановлюючих документів, позбавила, на той час неповнолітню ОСОБА_1 її охоронюваних державною прав та інтересів на житло.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 липня 2018 року представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - адвокат Бауман Ю. Т. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року та залишити в силі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, не повним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Зокрема заявник вказує на те, що 28 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником, якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір СМS-SME 307/080/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 64 200, 00 доларів США, строком до 28 лютого 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № РМ- SME 307/080/2008 від 29 лютого 2008 року, предметом, якого є спірна квартира. ТОВ "ОТП Факторинг України" є новим кредитором за кредитним договором та договором іпотеки відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг України".
Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 217 ЦК України, так як оспорюваний правочин не був би вчинений без включення даних, що стосується покупця в зміст цього правочину, також судом не було застосовано правових наслідків правочину у відповідності до статті 216 ЦК України.
Також судом неправильно застосовано статтю 203 ЦК України, так як інтереси та права позивачки жодним чином не порушені, оскільки позивачка була зареєстрована в іпотечній квартирі 27 березня 2008 року, та набула права власності на спірну квартиру 28 серпня 2010 року. До цього моменту іпотечна квартира належала на законних підставах ОСОБА_2 і відповідно до чинного законодавства була передана в іпотеку.
Судом апеляційної інстанції було порушено норми статті 82 ЦПК України, оскільки не було враховано рішення Індустріального суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2001 року у справі 0417/2-368/2011 за позовом ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. про визнання недійсним правочину, порушуючим право власності неповнолітньої дитини на нерухоме майно.
Доводи інших учасників справи
28 серпня ОСОБА_1 та 30 серпня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законе та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2018 року.
Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1097/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна", поданої адвокатом Бауманом Ю. Т., на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_6
16 березня 1996 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_3 та взяла прізвище " ОСОБА_7 ". Від шлюбу у ОСОБА_2 народилася дочка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 лютого 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 належала на праві власності квартира АДРЕСА_3 . Частки всіх власників були рівними - по 1/4 кожному. 09 лютого 2008 року між власниками цієї квартири та ОСОБА_8 було укладено попередній договір про продаж даної квартири.
Рішенням виконкому Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради № 82 від 19 лютого 2008 року відповідачці ОСОБА_2, як законному представнику її дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було надано дозвіл на вчинення правочинів, укладання та підписання відповідних договорів від імені малолітньої ОСОБА_1 щодо продажу належної їй 1/4 частини житла, придбання на її ім`я житла та дозволу на реєстрацію малолітньої.