Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/21838/16-ц
провадження № 61-45582св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",
відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району м. Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Прокопчук Н. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району м. Києва, про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 . У встановленому законом порядку, 10 липня 1990 року кімнату № АДРЕСА_1 у зазначеному вище гуртожитку надано у користування ОСОБА_3 , як працівнику позивача та члену її сім`ї - дочці ОСОБА_1 (яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 ). 03 листопада 2015 року наймач ОСОБА_3 повідомила позивача, що вона зареєстрована і проживає за іншою адресою, а тому просить не нараховувати їй комунальні послуги за користування зазначеною кімнатою. Після виселення наймача ОСОБА_3, позивач звертався неодноразово до відповідачів з проханням знятися з реєстраційного обліку за місцем проживання та виселитися із займаної кімнати гуртожитку, проте вказане звернення відповідачами було проігноровано. На даний час відповідачі проживають в гуртожитку позивача і відмовляються звільнити займану кімнату № АДРЕСА_1.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просило виселити відповідачів з кімнати № АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року позов залишено без задоволення.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, щоправо користування відповідачами указаним житловим приміщенням підпадає під гарантії передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при цьому виселення відповідачів із спірної житлової кімнати є невиправданим втручанням у їх право на повагу до житла, а тому дійшли висновків про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки право наймача на користування кімнатою припинилося, тому і право відповідачів на таке користування житлом як похідне теж припинено. Зазначає, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 125 ЖК України, оскільки відповідач не є одинокою особою, відсутні докази, що відповідач є одинокою матір`ю, вдовою чи утримує дитину сама.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки право на житло є непорушним, відповідач є одинокою особою з неповнолітньою дитиною, яка іншого житла не має.
У грудні 2018 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" надіслало до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу та просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, щоПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" на праві власності належить гуртожиток, розташований на АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 16 вересня 1998 року серії ЖБ №23482.
На підставі рішення від 10 липня 1990 року № 13 адміністрацією, профспілковим комітетом та комітетом комсомолу на ім`я ОСОБА_3 видано ордер № 6176 на право зайняття кімнати № АДРЕСА_1 їй та членам її сім`ї - дочці ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 )
. Н аймач ОСОБА_3 працювала у позивача з 01березня 1988 року по 18 березня 1994 року та була звільнена з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)- за власним бажанням.
У листопаді 2015 року позивачу стало відомо, що наймач зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_3 надіслала письмове звернення ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" та просила припинити нарахування комунальних послуг, в зв`язку з тим, що наймач проживає за іншою адресою, при цьому в кімнаті № 21/2 залишились проживати її дочка ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_2 .
Позивач для встановлення правових підстав проживання відповідача з малолітньою дочкою в гуртожитку направляв останній лист-оферту від 04 квітня 2016 року № 0504 з додатками - двома примірниками договору № 04-ф найму (оренди). Зазначений лист залишився без задоволення та повернувся до позивача із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
ОСОБА_1 не є працівником ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.