Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 734/1050/17
провадження № 61-42902св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - територіальна громада в особі Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року у складі судді Бараненко С. М. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2, третя особа - територіальна громада в особі Остерської міської ради Козелецького району, Чернігівської області та просила поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 ; поділити в натурі земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, виділивши у власність 1/3 частку земельної ділянки відповідно до частки у домоволодінні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона не може вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд через перешкоди, які чинить ОСОБА_2 . Між позивачем та відповідачем не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості укласти договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому чинним законодавством.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визначити, що ОСОБА_1 належить 1/3 частини земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності з метою припинення права спільної сумісної власності на це майно.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року позов задоволено; визначено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 частка земельної ділянки, кадастровий номер: 7422010499:31:082:0001, площею 0,1 гектара, за адресою: АДРЕСА_1, що перебувала у спільній сумісній приватній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 05 листопада 2013 року, зареєстрованого реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскільки ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними будівлями, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, а сторони не досягли згоди щодо поділу майна, тому є підстави для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що саме позивач порушує її права як співвласника будинку і землі, оскільки заселила до будинку ромський табір та перегородила подвір`я. Вказує, що саме відповідач зверталася до органів поліції, а не позивач. Посилається на те, що позивач одночасно змінила предмет і підстави спору, оскільки питання виділення в натурі частки у спільному майні з припиненням права спільної власності та питання визначення частки у праві спільної власності регулюються різними матеріально-правовими підставами.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки рішення є законними, а доводи касаційної скарги були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції. Вказує, що підстави позову не змінювала.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, щозгідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, належить 1/3 частка житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Козелецькою державною нотаріальною конторою 18 лютого 1992 року № 2-336 та зареєстрованого в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 20 лютого 1992 року № 395, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна: 34250391, номер запису: 395 в книзі: 2.
Згідно свідоцтва про право власності від 05 листопада 2013 року, індексний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на праві приватної спільної сумісної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7422010499:31:082:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.