Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 507/537/17
провадження № 61-14749св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
третя особа - приватний нотаріус Любашівського нотаріального округу Бобошко Наталія Євгенівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року у складі судді Гнатюка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), третя особа - приватний нотаріус Любашівського нотаріального округу Бобошко Н. Є., про визнання заборони відчуження нерухомого майна припиненою.
Вимоги обгрунтовував тим, що 19 вересня 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 335/07ф-4, забезпечений договором поруки (поручитель ОСОБА_2 ).
21 вересня 2007 року він та відповідач уклали іпотечний договір (предмет іпотеки - будинок у АДРЕСА_1 ).
Зазначав, що він здійснив повну сплату кредиту, проте заборона відчуження предмета іпотеки залишилася чинною.
Банк відмовляється видати йому довідку (повідомлення) про погашення позики, забезпеченої іпотечним договором.
Посилаючись на те, що він позбавлений права вільно розпоряджатись своєю власністю, просив визнати припиненою заборону відчуження нерухомого майна, а саме домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненою заборону відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору від 21 вересня 2007 року, укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, а саме: домоволодіння на АДРЕСА_1 .
При задоволенні позову суди виходили із того, що рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2015 року з позивача та поручителя на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" солідарно стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 918,61 грн, яка повністю погашена, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 14 квітня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду від ПАТ "ВіЕйБі Банк" надійшла касаційна скарга, в якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочену заборгованість за кредитним договором, а не всю суму кредиту, у зв`язку з чим зобов`язання за кредитним договором не припинились.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 вересня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 335/07ф-4, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 35 000 грн строкрм до 18 вересня 2017 року зі сплатою 19 % річних (у подальшому збільшена до 24,5 % річних).
Повернення кредиту забезпечене договором поруки від 19 вересня 2007 року (поручитель - ОСОБА_2 ) та іпотечним договором від 21 вересня 2007 року (іпотекодавець ОСОБА_1 ; предмет іпотеки - домоволодіння на АДРЕСА_1 ).
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2015 року у справі № 507/1184/15-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 335/07 ф-4 у розмірі 10 918,61 грн з урахуванням уже сплачених 25 941,49 грн.
Постановою державного виконавця Любашівського РУЮ від 14 квітня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 507/1184/15-ц, виданого 28 вересня 2015 року Любашівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованості в сумі 10 918,61 грн, закінчено у звязку із сплатою боргу в повному обсязі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.